Групи, які мене засмучують так, що я раз на місяць приховую їх на тридцять днів, а потім знову відкриваю на один-два дописи - це групи про старі будинки, антикваріат або вінтажні знахідки у Європі і США. Мені сумно, бо це та матеріальна спадщина, яку у нас вкрали росіяни. Де намиста наших прабабів, де фарфор, що переходить з покоління у покоління, де тьмяні від часу, немодні, масивні персні та брошки? Все десь там, у торгсині, на квартирах російських комісарів та генералів.Наш "вінтаж" - це серійні статуетки радянського часу і "трофейні" сервізи з Німеччини. Перебільшую, звісно, але не сильно.А сьогодні в одній з таких груп бачила допис про розпродаж у маєтку старої пари. Вони все життя їздили по світу і збирали колекції різних дивовиж. А тепер діти звільняють помешкання, влаштували гігантський гаражний розпродаж і подають усі колекційні експонати по долару за штуку.Я пригадала, як на початку 90х наші сусіди виїжджали до Канади і віддали сусідам чи розпродали усе своє майно, включно із наволочками, які вишивала їхня покійна мама. Мені тоді чомусь дістався набір скляних креманок.Останню з них я викинула у понеділок. Просто зрозуміла, що не хочу їсти желе з чужих креманок, мені потрібні свої. Цікаво, що лишиться після нас? Якщо лишиться. І кому воно буде потрібне.