За день, в перервах між лікуванням себе і дитини (бо щось ми всі похворіли) прочитала "Одну ідеальну пару" Рут Веа. І це було харашо. Зайшла значно більше за "Нуль днів", а може просто антидепресанти подіяли, але традиційні нелогічності мене зовсім не бісили ) Хороший трилер має розважати, інтригувати, трохи лякати і швидко читатися. Цей розважав, інтригував, трохи лякав і швидко читався - все гуд. П'ять пар їдуть на індонезійський острів зніматися в реаліті-шоу. Але все перетворюється в робінзонаду, бо, як ви розумієте, вони опиняються відрізаними від світу через шторм, вода і їжа поступово закінчується, електрики нема, і звісно ж, когось вбивають. Доволі стандартна зав'язка, майже як в "Одне за одним", тільки не в горах, ну але це було реально дуже цікаво.Трохи бентежило, що всім десятьом учасникам було дуже пофіг, в чому полягатимуть завдання (типу як "Форт буаяр" чи типу як в "Міняю жінку"?), і вони про це толком не розпитали перед тим, як підписати всі папери та попертися на маленький острів хуйзнаде. Трохи тупо, що ніхто з десятьох уважно не прочитав контракт і не знайшов в ньому критично важливі пункти. І трохи смішно, коли вони приїхали і почали дивуватися, що на острові скрізь камери (альо, ви на реаліті-шоу поїхали, чого б там бути камерам, ну справді? 😀). Ну і ще кілька моментів, які викликають смиренну усмішку. Але фіг з ним. Кажу ж - реально було цікаво і динамічно, провела з цією книжкою кілька занурених годин, а це теж в наш час хліб ) #непозбувний_відгук