Та звісно більшість за війну. Більшість не за мирні капітулянські ініціативи. Більшість хоче лишитись своїх рідних. Більшість хоче бігати на кладовище. Більшість хоче називатись гордо «вдова». Більшість хоче поховати власну дитину. Більшість хоче стати бомжами без житла. Більшість хоче втратити бізнес та роботу.

Вʼятрович знову відкрив Америку: якщо хтось каже «достатньо», це не думка людини, а бот. А якщо мовчить і платить за чужу війну тілом сина - от це справжня більшість, єдність і Берк.
«Партія миру» у нього — це ті, хто наживається на завершенні. «Партія війни» — ті, хто наживається на продовженні, але їх чомусь називають відповідальними.
Зручна арифметика: мир = капітуляція, війна без кінця = патріотизм, а хто питає ціну - руйнує єдність.
І фінал геніальний. «Не мовчіть, і побачите, скільки навколо однодумців».
Так, Володимире. Особливо якщо однодумці сидять у студіях, а не в бусику.
Берк би оцінив: єдине, що потрібно для тріумфу чужої війни, - щоб добрі люди не питали, хто за неї платить і коли вона закінчиться.