🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩🍹

– Ну що ж, ананас так ананас, –  піднімаю келих у тості. – Нехай всі твої побачення пройдуть безпечно і щоб не довелось використовувати кодове слово.
На цих словах Марина прискає від сміху, але швидко затуляє рот рукою, під пильним поглядом подруги.
– Погано ти знаєш нашу Машу, – каже, ледь стримуючи посмішку і протягуючи келих, цокаюється зі мною своїм мартіні.
– Боюсь, що твій тиждень пройде під цим тропічним девізом, – повторює за нею Юля.
А от тепер стає реально стрьомно, бо Юля б точно не жартувала з цього приводу.
– Не очкуй, друже! – салютує Костя. – Якщо що, я буду на підхваті.
З подивом дивлюсь на Машу, а вона лише кокетливо знизує плечима, посміхаючись.
– За нас і ананас, – урочисто цокається своїм келихом об мій.
Я теж усміхаюсь, але боюсь, що після слів її подруг і цього її невпевненого руху плечима моя посмішка вже не така рівна та радісна, а скоріше крива і хаотична, як і моя кардіограма в цю мить.
Обводжу поглядом присутніх, сканую їх загадково дивні посмішки на обличчях і зупиняю погляд на Маші… на її очах, в яких вирує шалений феєрверк веселощів. І я, бляха, не розумію, на що я щойно підписався.

🩵Читайте історію тут:
https://booknet.ua/book/sm-shalenih-pobachen-mashki-sokolovo-b459504