НОВИНКА у Клавдії Мокрої!Сподіваюся, вас теж затягне у павутину цієї книги 😁🕷️🕸️🕷️🕸️🕷️🕸️🕷️🕸️🕷️— Цю, — каже, — ведіть до фрейлін! — вказав на мою супутницю.— А цю до міціанця? — спитав солдат.Скривився король, махнув рукою.— Забирайте геть її! Зараз же до міціанця ведіть, бо спливають останні години, коли він має її забрати! Довго ж ви їх везли! — насварився він на солдатів.Солдати швиденько схопили мене за руки, ще й маг якийсь позаду нас вчепився, і повели до Павучої Гори, точніше, повезли у фургоні, бо вежа того міціанця за містом була, але недалеко. Була та вежа оточена з усіх боків височезним парканом кам'яним, а перед парканом ще й магічні різні пастки було зроблено, щоб не вибрався той покруч звідти та не напав на столицю. Але кажуть, що він не вибирався звідти дуже давно, ніхто й не знав уже, який вигляд він зараз має. Інколи ото тільки на картинках можна було побачити, що страшний, весь покручений, чорний. Схожий він мені на павука... Кажуть, що і павуком є. Може, й правда, а може, й ні...Отож, підвели мене до великих воріт, маг швиденько магічну пастку зняв біля тих воріт, солдати їх прочинили, і мене миттєво за ворота запхали. Чую ззаду за собою, що ворота зачинилися, і маг уже щось там бурмоче, якісь свої прокляття чи закляття говорить, щоб ворота знову магічно запечатати, щоб я назад не змогла вибратися і втекти. Та куди вже тут втечеш? Паркан удвічі вищий за мене, а далі і магічні пастки. Що я, дурна втікати? Це ж вірна смерть. А в замку міціанця я не була ще. Подивимося, що воно там і як. Роззирнулась я, бачу, попереду стежка, яка веде до воріт того великого замку.«Ну, вернутися назад чи втекти ти, Жоллізо, не зможеш, то вперед іди, — прошепотіла я сама до себе. — Немає в тебе вибору, раз уже така доля твоя, то мусиш прийняти її. Але, — подумала я, — дорого віддам життя своє, якщо нападе на мене той покруч-міціанець!»...👇👇👇https://booknet.ua/book/narechena-dlya-pavuka-b455835