Повідомлення telegram каналу - @notevskyi

24 лютого 2022 року. Пʼята година ранку. Я прокидаюсь від реву винищувача над будинком і канонади роботи ППО.
Заспана Марина дивиться мені прямо в очі. Її погляд – шалена суміш гніву і холоднокровності.
— Почалось, – говорю. – Мені треба працювати.
***
Ми з Бірюковим дістались Банкової менше ніж за годину. Дороги в Київ були порожні, а я вправно навчився керувати БТРом за ці роки. Дороги з Києва – переповнені кортежами.
— Щури тікають з кораблю, – підмічає Бірюков.
Насуплююсь.
***
Фігляра ми знайшли біля входу в таємні бункери, звідки тунелі простягались дорогою життя на Закарпаття. Він був у зеленій піжамі, переляканий, трясся.
Беру його за шкірки. Притискаю до стіни.
— Ти залишаєшся тут. Тексти промов на столі в кабінеті. Записуєш відосіки два рази на день і більше не висовуєшся. Я зрозуміло пояснив?
Фігляр киває. Я не лишаю йому вибору.
— Молодець, – відпускаю клоуна, хлопаю по плечу. – А тепер дорослі йдуть працювати.
Валерій Залужний чекав мене в Генштабі. Починалась війна за Незалежність.
Порошенко. Спогади. 2022-2024.