Це було топ-3 з особистого. Зараз є пару днів видихнуть перед відправкою на напрямок. І, звісно, сказати кілька слів про те, що вас цікавить найбільше. Військовослужбовці сильно обмежені в своїх політичних комунікаціях. Медійні, як би це не звучало парадоксально, ще більше. По-перше, існує загальносвітовий принцип політичної нейтральності збройних сил. Його придумали не в нас і не по приколу. По-друге, ми працюємо в вертикалі і за принципом єдиноначальства — з Верховним Головнокомандувачем, Головнокомандувачем, Генеральним штабом тощо. По-третє, чим більша в тебе аудиторія — тим більша увага до кожного твого слова і тим більші наслідки. І не конкретно для тебе, а часом і для всього твого підрозділу. Я ставлюсь до цього дуже відповідально. Але жодним Статутом мені не заборонено подякувати Михайлу Федорову за його роботу і нагадати, що за якісь 6 місяців, як він очолював Міноборони, ми вийшли на промислові масштаби діпстрайків по території росії, переважили ворога за кількістю запущених дронів, досягли >90% перехоплення шахедів, вимкнули росіянам старлінк, вирізали їм логістику, почали перетворювати Крим на острів і ще купу всього, що викликає у ворога істерику. Його команда, результати і плани вселяли надію, що ми зможемо дожати. Це була одна з вагомих причин підписати контракт зі ЗСУ — довіра до тих, хто керує війною з нашого боку. Достатньо унікальна штука в Україні. Я дуже радий жити з таким незмінно крутим суспільством, яке в будь-яких ситуаціях змусить себе почути. Сподіваюсь, що діалог Президента з Федоровим дасть той результат, який нам потрібен, і всі наші здобутки з попередніх абзаців продовжаться і примножаться. Так само думаю, що ні в кого з вас немає сумнівів, що би я робив зараз, якби залишався цивільним. Сподіваюсь, у тому, що наша молодь цікавиться своєю державою і не стоїть осторонь таких процесів, є якась лепта моєї роботи. І я бачу, що ви і без моїх щоденних відосів знаєте, що треба робити. Памʼятайте принцип: «У Війську або для Війська». Сьогодні ви всі для Війська. І я дуже вам за це вдячний.