Повідомлення telegram каналу - @notevskyi

Під кількома останніми відосами і навіть трохи тут є коментарі, «а коли буде відео про Маркуса і ситуацію в 47 бригаді???». При чому так типу з претензією, чому досі не прокоментував і коли я це зроблю.
Доповідаю: з ймовірністю в 90% — ніколи.
Я чесно не розумію людей, які зараз коментують цю історію, дають свої оцінки, визначають правих і винуватих, і при цьому ніколи не були дотичні ані до 47-ї бригади, ані до армії загалом.
Це історія про конфлікт конкретних військових у конкретній військовій частині. Якщо ви не були учасниками подій, не працювали зі сторонами конфлікту чи хоча би не перетинались із ними по службі — яку цінність має ваша думка?
Так, озвучене Маркусом — це про совок і опір реформам, але це також і про персоналії і особистий конфлікт. А про всіх трьох дійових осіб — Маркуса, Шаламагу і Сака — я чув і багато позитивного, і багато критики. Від людей, яким довіряю, яких поважаю і які мають право на такі оцінки.
З цих трьох у мене є досвід взаємодії лише з Маркусом: +- 10 хвилин спілкувались в грудні 2021. Три роки тому. Справив дуже приємне враження. Але більше ми ніколи не бачились і ніколи не спілкувались.
Звідки мені знати, що відбувалось всередині бригади, які були внутрішні розклади, хто правий і хто винуватий? Звідки про це знати будь-кому взагалі не дотичному до війська? Для чого тут потрібна моя оцінка чи будь-якої іншої цивільної людини?
Я знаю декількох людей, які служили або служать у 47-й бригаді і були там з моменту її створення. Нехай вони це і коментують, якщо вважають за потрібне. Ось, наприклад, прокоментував мій друг Богдан Тищенко, «талановитий молодий чоловік зі своїми приколами» із відео Маркуса. Почитайте краще його думку.
Деяких із 47 бригади я, на жаль, знав. Наприклад, Олександра Сокоренка, який загинув минулого року в Оріхові під час контрнаступу. До речі, у нього сьогодні мав бути день народження. Він уже не прокоментує. Ця історія і про нього. І про всіх інших загиблих бійців. Не хочеться танцювати на їхніх кістках заради хайпу.
10% залишаю на те, що ця історія вийде за армійський контекст або за межі особистого конфлікту конкретних військових конкретної військової частини, і думка цивільного раптом тут стане доречною. Сподіваюсь, цього ніколи не станеться.