Проповідь біля камінуОдин чоловік перестав ходити до церкви. Раніше він завжди робив це. Йшов час, і одного разу пастор вирішив його провідати. Він відправився до нього додому. Двері були відчинені і він увійшов всередину. Чоловік сидів в повній самоті перед каміном. Коли він побачив пастора, кивнув йому головою в знак вітання і жестом запропонував присісти. Влаштувавшись зручніше, пастор так само почав дивитися, як красиво грає в каміні полум'я. Чоловіки мовчали. Через кілька хвилин пастор раптом піднявся, взяв камінні щипці, підхопив ними палаюче вугілля і відклав убік, подалі від загального полум'я. Потім він знову сів. Мовчання тривало. Вийняте вугілля, тим часом вже перестало палахкотіти, а тільки злегка червоніло, і ще через деякий час зовсім охололо і почорніло. Пастор знову встав, взяв щипці і поклав погасле вугілля назад у вогнище. Через мить воно вже палало, як його сусіди. Відклавши щипці, пастор мовчки попрямував до виходу, і коли він уже був у дверях, почув слова: - Дякую за візит, і за "проповідь біля каміну". Цього тижня я обов'язково прийду.Доволі таки часто буває, коли віруючі, як вугілля: разом пашать жаром, а по окремості загасають.@notes_christian