Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: [email protected]
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Допомога ЗСУ https://www.sternenkofund.org/donate 🫶🏻Фонд @sternenkofund ❗️Нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.

Статистика telegram каналу - @nisomi

Логотип телеграм спільноти - назву придумаю потім 2022-02-02

назву придумаю потім

Кількість підписників:
49
Фото:
1520 
Відео:
191 
Посилання:
115 
Категорія:
Блоги
Опис:
*передаю віртуальну обнімашку*

Кількість підписників

День: 0
Тиждень: 0
Місяць: -3
Всього:
49

Середній перегляд на повідомлення

День: +58
Тиждень: +51
ERR: 99.93%
ERR (24): 118.37%
Середній за 30 днів:
49

Історія змін лого

Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2024-12-30
Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2024-04-06
Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2023-02-26
Одине з зображень історіі логотипів цієї спільноти
2022-05-28

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала назву придумаю потім - @nisomi

Перший за цей рік список рандомних акуратно зібраних думок:
- ти можеш не варитись в своїй тривожності, не прокручувати що було чи буде, не планувати десятки варіантів розвитку подій, не заганяти себе до болі в голові і кому в грудях. Та, можливо твій мозок не може сам виходити з цього стану, може це вже звичка, а може ти просто не знаєш, що можна не мордувати себе думками до нудоти, а може все разом.
До чого я веду? В тебе і так чорний пояс з відволікань, а тепер ти ще маєш дозвіл відволікати саму себе. Бо приблизно так само як ти відволікаєшся від виконання задачі - ти можеш відволікатись від свого самонакруту. Та, деколи буває варто подумати, покопати, до чогось прийти, але будем чесні це меншість випадків, настільки меншість, що її можна навіть не рахувати в цю статистику.
Того наступні рази, коли думки починають ставати нестерпними, просто знай, що ти можеш вибрати від них відволіктись – піти в парк, включити подкаст, музику чи коричневий шум на фон, включити фільм, піти збирати пазл, розв'язувати судоку і тд. Повір, ти цим нічого не втрачаєш. Нічого, крім високого кортизолу і виснаження.
- десь в продовження минулих думок – ти можеш не аналізувати все, що робиться довкола тебе і з тобою. Життя це просто життя. Якісь події стаються, бо мали статись, і ти не зобов'язана копатись в них, ти можеш просто прожити і відпустити, а не шукати причини, пояснення, варіанти дій, коріння в дитинстві, уроки всесвіту, карму, той самий знак, чиюсь можливу травму, психологічні механізми, відповідальність, причину чому ти це притягнула, чи варто було зрозуміти щось важливе, чи могла б ти повестись інакше, що це говорить про тебе як людину і тд.
Ти можеш не розкладати кожну емоцію по поличках. Не розбирати кожен жест на молекули. Не шукати схему, мораль, або нову версію себе, яка мала б все правильно пережити. Ти можеш просто жити. Ти можеш просто вибрати не робити з цим нічого і це нормально. Думки – це просто думки, метафори – просто метафори, вчинки - просто вчинки, і вони не обов’язково повинні мати чітке пояснення.
- і знов з попереднього тягнеться – ти можеш просто прожити життя. Не стати найкращою в чомусь. Не зробити відкриттів. Не бути прикладом для них. Не написати книгу, не зняти фільм, не змінити цей світ. Не стати тою, яка змогла. Взагалі не стати історією для всіх цих мотиваційних постів. Ти можеш не знайти своє покликання. Не мати одного чіткого шляху. Плутатись. Передумувати. Міняти напрямки. Робити помилки. Розчаровуватись і розчаровувати. Ти можеш не будувати кар’єру мрії, не ставати експерткою, не відкривати свій бізнес, не досягати вершин. Можеш не бути відомою, не мати тисяч підписників, не залишити слід в головах чи серцях людей. Не ставати постійно кращою версією себе. Не шукати весь час шляхи і можливості для самовдосконалення. Проживати дні без планів на них. Закінчувати без списку досягнень чи виконаних планів чи користі.
Ти можеш не мати великої мрії, а лише дрібні, прості бажання — пити чай на балконі, завести і розбалувати кота, вести красивий записник, ще пару разів зустріти схід сонця, пофарбувати волосся, просто годинами дивитися в вікно. І це вже — достатньо. Бо ти можеш прожити життя тихо. Повільно. Без того, щоб комусь щось доводити і виправдовувати. На 6 чи 4 з 10. Але якщо тобі в цьому буде добре, і ти будеш щасливішою — це не менше, це не впустила можливість, це не могла б більше, і точно не прожила дарма.
Це просто твоє життя. І воно не має бути найкращим і найуспішнішим проектом, щоби мати якусь цінність і виправдовувати твій час тут.

48
25-04-14 13:53

Ми більше не контролюємо свої слова. Контролює їх форма, яку ми створюємо, навіть якщо не усвідомлюємо цього.
Написане без смайликів повідомлення може здатися холодним. Слово з крапкою в кінці сприймається, як пасивна агресія. Фраза «Я розумію тебе» звучить, як порожній шаблон, якщо не додати хоч трохи тепла. Але ось у чому проблема: тепло не можна додати штучно.
Форма перетворюється на емоцію. І якщо ти не додав її сам, її додадуть за тебе. Інтерпретація стала частиною комунікації. Ми більше не просто говоримо — ми б’ємося за те, щоб бути правильно зрозумілими.
https://misto.media/articles/kolonka/1785-iak-my-byemosia-za-te-shchob-nas-pravylno-zrozumily

54
25-04-07 20:52
а потім виявляється що сьогоднішній
54
25-04-05 18:03
живу заради того щоб малювати різні стрілочки
Зображення до поточного посту у каналі "назву придумаю потім" - @nisomi
Зображення до поточного посту у каналі "назву придумаю потім" - @nisomi
67
25-03-12 15:32

Вечірні вулички біля політехніки на початку весни відчуваються по-особливому якось. Вже немає так багато людей і машин навколо, а отже - не треба думати, як пройти між ними чи що б включити, щоб менше слухати шуму.
Ходиш і заглядаєш комусь в вікна. Так цікаво дивитись, які в людей вазони на вікні, кольорові лампи, блимаючі гірлянди, узори на шторах, стопки книг, букети, може десь є допитлива пушиста моська, що стежить за тобою парою маленьких очей.
Цікаво дивитися за людьми, які проходять повз. Про що вони говорять по телефону, яка в них пушиста собака, на дитину, що щасливо бігає спереду і її батьків, думати куди поспішають деякі з них, як вони чекають трамвай на зупинці, заходять в під'їзди, які ховаються за цікавими металевими узорами.
Ловити очима все те кольорове світло. Воно від вивісок магазинів, натиканих чи не на кожному кроці світлофорів, фар машин, великих трамваїв. Спеціально розраховуєш кроки так, щоб дійти на червоне і трохи більше часу роздивитись все навколо.
Подобається вдихати прохолодне повітря, коли тіло розігріте і руки гарячі. Коли поділ пальта розвівається десь за спиною сам, а вітер лагідно підкидає час від часу пару прядок волосся вгору.
Розглядати всі ті сандрики над кольоровими вікнами. Так багато деталей губиться, якщо поспішати, здається що вони всі однакові. Але ж ні. Всі такі різні, цікаві, прості, прямі і грубі, хвилясті і ніжні. Колись хтось в них вклав багато сил і часу, і вони вже так багато встигли побачити з того моменту.
Скоро ще дерева розквітнуть, і всі дворики там наповняться цим солодким ніжним ароматом весни. Отак звертаєш з основної дороги - і бачиш багато білих хмаринок на деревах навколо. І світло ліхтарів відразу стає таким ніжним, змішуючись з цими напівпрозорими квітами.
Почуваєшся вдома, ніби тебе взяли і закутали в теплі обійми. Але не міцні, такі легенькі, щоб ти просто знала, що не сама. Що можна сповільнити крок, вирівняти дихання, відпустити напругу з тіла і просто побути тут.

60
25-03-09 18:10