Статистика telegram channel - @newskovel

Завдяки міжмуніципальному співробітництву з містами-партнерами у Німеччині, фінансовій підтримці Федерального уряду цієї країни, спільно з німецьким товариством міжнародного співробітництва (GIZ) нам вдалося суттєво поповнити комунальні підприємства спецтехнікою, інструментами та обладнанням. На продовження такої співпраці ініціював участь Ковеля у нових проєктах від GIZ. Один з них реалізували спільно з містом-партнером Вальсроде. Завдяки цьому Ковель отримає інвентар для облаштування спортивних майданчиків на суму 120 тисяч євро в рамках проєкту «Поліпшення цивільного захисту в муніципальному партнерстві з Україною». Частина вантажу вже доставлена в наше місто, за що дякую Міхаелю Хааке, Почесному громадянину Ковеля. Він займався логістикою і транспортуванням. Чекаємо наступну партію обладнання. Загалом це близько 10 тонн інвентарю та комплектуючих. Наразі вирішується питання, у яких локаціях міста майданчики будуть встановлені. Як тільки дозволять погодні умови, розпочнемо монтаж обладнання на місцевості.

Провів виїзний прийом громадян у Тойкутському старостинському окрузі. Проблеми, які доводиться вирішувати, дісталися нам у спадок з часів, коли села не входили до Ковельської громади. Тепер мешканці розраховують на нашу допомогу. На думку мешканки с. Воля, її права як землекористувача порушені родичами, з якими мають суміжні земельні ділянки. Питання не входить до компетенції міської влади. Тож порадив вирішити спір в суді. У такий спосіб встановити межі ділянок та законність документів на право власності. Інше питання стосувалося благоустрою території земельних ділянок у с. Гішин, які у 2019 р. громадяни отримали безоплатно у приватну власність за рішенням Доротищенської сільської ради. Досі невирішене питання облаштування дороги до деяких земельних наділів, а також ліквідації стихійного сміттєзвалища, яке існувало тут багато років. Спільно зі старостою Тойкутського округу Оксаною Апатьєвою плануємо залучити комунальні служби і вирішити проблему виключно в межах наданих нам законом повноважень.

Провели у вічність солдата Сергія Заболотського, стрільця-радіотелефоніста стрілецького взводу з охорони та оборони об’єктів Національної гвардії України. Прощання відбулося у Тойкутському старостинському окрузі.Сергій народився 10.02.1990р. в с.Воля Ковельського р-ну. Закінчив Тойкутську школу. Навчався в професійному ліцеї с.Овадне. Працював на лісопереробних підприємствах. Разом з дружиною Вікторією виховували двох дітей: Сашка і Сонечку. Займався господарством, допомагав батькам, сестрам. Мобілізували Сергія в березні 2023р. Пройшов навчання на Івано-Франківщині. Бойовий досвід отримав у бригаді оперативного призначення «Спартан». Під час штурму ворожих позицій на Запорізькому напрямку отримав важкі осколкові поранення. Лікувався у Запоріжжі, Києві, Луцьку. За станом здоров’я продовжив службу на Рівненщині у в/ч3055. Загинув 12.02.2025р. внаслідок ДТП. Поховали бійця на кладовищі с.Тойкут. Щирі співчуття дружині Вікторії, дітям Сашку та Сонечці, батькам, сестрам, рідним і близьким.

Ковель попрощався з сержантом Олегом Сахарчуком, командиром відділення стрілецького батальйону в/ч А4808 та сержантом Олександром Турчиком, старшим кухарем господарського відділення механізованого батальйону в/ч А7028.Олег Сахарчук народився 23.07.1978 у с.Стеблі. Закінчив Уховецьку школу, Ковельський машинобудівний технікум. Працював у «Ковельводоканалі». Багато років служив: строкова, АТО, охорона. У березні 2022 мобілізований, з літа 2024 воював на Запорізькому напрямку. Загинув 02.02.2025 поблизу Приморського. Навіки 46.Олександр Турчик народився 07.02.1974 у Ковелі. Навчався у ЗОШ №1, №10, ПТУ №7, Ковельському машинобудівному технікумі. Працював у «Ковельводоканалі». У січні 2022 підписав контракт, приєднався до тероборони, яку згодом реорганізували у 100-у ОМБр. Після поранення довго лікувався. У січні 2025 повернувся до служби. Останнім часом мав проблеми із серцем, і 2 лютого дорогою до лікарні Дніпра воно зупинилося. Навіки – 50.Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять Героям! 🇺🇦

У перші дні нового року Ковель відвідали делегації міст-партнерів із Німеччини, які передали гуманітарну допомогу для громади.Депутат міської ради Саарбрюкена Івона Брюк та засновник фонду “Help 4 Ukraine e.V” Олександр Солов’янчук передали 15 зарядних станцій Outikel P2001, медикаменти та шоколад. Місто Саарбрюкен підтримує Ковельську громаду з перших днів війни. Зокрема, від його мешканців громада отримала генератор потужністю 320кВт і три пожежні автомобілі. Завдяки проєктам GIZ Ковель також отримав мікроавтобус Ford Transit і екскаватор JCB.Делегація з Вальсроде на чолі з Почесним громадянином Ковеля Міхаелем Хааке привезла два генератори NWK33 Plus 24 кВт, солодощі та понад тисячу окопних свічок, виготовлених спільно з українцями в Німеччині. Незабаром із Вальсроде прибуде 8-тонний вантаж обладнання для спортивних майданчиків завдяки партнерству з GIZ.Гості з Німеччини мали зустрічі та ознайомчі візити, краще пізнаючи наше місто.Щиро вдячний за підтримку Ковеля та України у цей складний час! 💙💛

21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи. Ця дата – символ пам’яті про дві знаменні події в новітній українській історії: Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013-14 років.За ці основоположні для українців цінності – Гідність та Свободу – 11-й рік поспіль триває велика війна. Найкращі доньки й сини України виборюють наше право мати власну незалежну державу, жити у вільній країні, можливість із честю та гідністю називатися українцями! Сьогодні на мітингу ордени “За мужність” ІІІ ступеня посмертно вручили родинам Володимира Лучиновича, Марка Данилюка, Андрія Лукашука та Андрія Шпилюка. Дмитра Кондратовича посмертно відзначено орденом “Полеглого воїна” в/ч А 4447.Незламний дух єдності та свободи, переданий нам поколіннями, нині підтримують сучасні Герої.Ми вдячні кожному, хто захищає Україну, і схиляємо голови перед тими, хто поклав своє життя за нашу державу.Гідно живемо сьогодні, виборюємо свободу та мирне європейське майбутнє.🇺🇦 Вічна пам’ять Героям! Слава Україні!

Сьогодні Ковель попрощався із Дмитром Табачуком – Героєм, який віддав життя за Україну.Старший солдат, оператор коригування артилерійського вогню мінометної батареї 3-го батальйону в/ч А4447 Дмитро Табачук народився 14 лютого 1983 року в Ковелі, де провів майже все життя.Навчався у ЗОШ №13 і №7, закінчив Кременецький лісотехнічний технікум. Понад 20 років працював у Ковельському підприємстві «СЛАТ ТУР». Дмитро був зразковим працівником, любив природу Волині.У 2013 році одружився з Оксаною. Разом виховували двох синів – Микиту та Владислава.У лютому 2023 року Дмитра мобілізували до лав ЗСУ. Він боронив країну на Запорізькому та Донецькому напрямках, був оператором дронів у складі 5-ї мінометної батареї.14 листопада 2024 року Дмитро востаннє говорив із дружиною. Через пів години зв'язок обірвався. Біля Курахового ворожий дрон скинув вибухівку на позицію, де перебував Дмитро. Він зазнав смертельних поранень.Дмитрові назавжди 41...Щирі співчуття родині Героя.🇺🇦 Вічна пам'ять і слава Герою!

Спільний біль непоправної втрати вкотре зібрав нас на центральній площі Ковеля. Ми віддали останню шану незламним землякам, воїнам духу – офіцерові та солдату – заступнику командира 3-ої механізованої роти в/ч А 0296, старшому лейтенантові Олегу Олександровичу Подліпінському та стрільцеві-санітару, солдатові в/ч А 4053 Роману Олександровичу Рибчуку. Вони заплатили найвищу ціну за майбутнє своєї країни, своїх родин, свого міста. Пам’ять про них житиме вічно... Олег ПОДЛІПІНСЬКИЙ народився 18 листопада 1971 року в Ковелі. Навчався в загальноосвітній школі №8. Здобувати фах інженера-механіка у Львівському сільськогосподарському інституті. Як один із кращих студентів Олег поїхав на стажування до Чехії, де міг лишитися жити, та вибрав Україну, рідний Ковель. Разом із дружиною – Оксаною виховали двох синів – Вадима та Романа, для яких тато був прикладом у всьому. Родина була його Всесвітом: Олег багато читав і привчав до книги дітей. Любив музику. Тримав себе у відмінній спортивній формі: навіть на фронті, після трьох своїх поранень і перелому хребта, щоденні 100 віджимань від підлоги були для нього нормою. На війні старший лейтенант (офіцерське звання отримав на військовій кафедрі в інституті) Олег Подліпінський – з березня 2022-го. Пішов до військкомату в перший день повномасштабного вторгнення зі словами: «Як офіцер, я маю захищати свою країну...».Відкритий до спілкування. Чесний і справедливий, швидко здобув авторитет у солдатів. Для них він був не просто командиром, а справжнім наставником, другом і побратимом. Життя простого солдата було для старшого лейтенанта Олега Подліпінського найвищою цінністю. Його хлопці три місяці тривали оборону під Бахмутом – і він був поруч, а не просто командував на відстані. За мужність та героїзм отримав почесний хрест «Честь і слава». Саме ці слова найкраще характеризують бойовий шлях Олега Подліпінського. Після трьох поранень і перелому хребта він пішов на перекомісію, аби полишити службу за станом здоров’я. Але коли побачив у черзі до лікаря хлопця без ніг – повернувся на фронт. «Я мушу воювати, щоб мої сини не бачили війни», – казав Олег рідним. Свій останній бій офіцер Олег Подліпінський прийняв 29 жовтня поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області. Тепер йому навіки 52.Солдат Роман РИБЧУК народився 17 липня 1988 року в Ковелі. Його батьки – Світлана та Олександр Рибчуки – виховували троє дітей. Роман був середнім сином. Вчився у ЗОШ №11, а після 9 класу пішов здобувати фах автослюсаря в Ковельському СПТУ №7. Відслужив строкову службу в армії та повернувся в рідне місто.Працював майстром по ремонту машин. Техніка була його стихією. Коли хтось просив Романа допомогти – ніколи не відмовляв. Своєї родини чоловік не мав, тому всю любов і сердечне тепло віддавав племінникам. Роман був учасником АТО, мав бойовий досвід. Тож, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, одразу пішов у військкомат і в червні 2022-го його мобілізували. Воював на різних ділянках фронту. Торік у жовтні під Куп’янськом був поранений, але навіть тоді рідні не чули від нього жодних нарікань на долю. «У мене все добре!, – звучало в телефоні завжди, коли Роман дзвонив із фронту. – Краще розкажіть як ви там, вдома?».В жовтні Роман приїжджав до Ковеля у короткотермінову відпустку. Привіз подяку від командування і розповів, як із хлопцями тримали оборону на Лиманському напрямку, як йому тиснув руку високопоставлений генерал... Рідні помітили: Роман став спокійним та впевненим у собі. 25 жовтня він повернувся на фронт, а через 5 днів – 30 жовтня, солдат Роман Рибчук загинув у бою з ворогом біля села Серебрянка Донецької області. Йому навіки 36.Вічна пам’ять і шана Героям!Щирі співчуття родинам загиблих Воїнів, усім, хто знав і любив Олега Подліпінського та Романа Рибчука.Героям слава!

За кошти бюджету громади та Ковельського МТМО будуємо приміщення для комунального апарату магнітно-резонансної терапії. МРТ місто отримає завдяки спільному проєкту Міністерства охорони здоров’я України та Японського агентства міжнародного співробітництва (JICA). Двоповерхова добудова площею 400 м² також розширить відділення реабілітації.Будівельні роботи тривають згідно з графіком. У цьому сьогодні переконався особисто, побувавши на об’єкті разом із начальником управління охорони здоров’я Волинської ОДА Юрієм Легкодухом та головою Ковельської районної військової адміністрації Ольгою Черен. Генеральний директор Ковельського МТМО Валентин Вітер також поінформував, що наші спеціалісти вже проходять сертифікацію для роботи на новому обладнанні.Важливо, що депутати міської ради підтримали рішення виділити кошти на будівництво приміщення для комунального МРТ. Очікуємо, що до кінця року лікувально-діагностичний апарат буде в Ковелі. Обстеження для мешканців громади з електронним направленням буде безкоштовним.

На запрошення вуйта гміни Бабошево Богдана Петрушевскі відвідав Плонський повіт Мазовецького воєводства Республіки Польща. Від імені Ковельської громади подякував польським партнерам за допомогу та підтримку України під час російської агресії. У перші дні війни гміна Бабошево прийняла понад 100 українців, які вимушено залишили свої домівки. На знак солідарності над будівлею муніципалітету замайорів синьо-жовтий стяг, а до Ковеля вирушили перші машини з допомогою.Зокрема, Бабошево передало генератор, що нині слугує альтернативним джерелом електропостачання в ліцеї «Оберіг», де ми облаштували укриття. Підприємці допомогли комп'ютерною технікою ГО "Реабілітаційний центр", а для наших військових доправили повнопривідний автомобіль.Під час поїздки зустрівся зі старостою Плонського повіту Артуром Адамскі та представниками банківських кіл. Ми зійшлися на тому, що партнерську співпрацю Ковеля та Бабошево можна розширити до рівня повіту, особливо в галузях екології, енергоефективності та сільського господарства.