🕊️ «Як я дивитимуся людям в очі?»

Володимир Сівко народився 10 вересня 1972 року в Тетереві. Мешкав в Ірпені з 2012 року на вулиці Пушкінській, яка нині має назву Василя Стуса. Працював правоохоронцем на лінії електричок Тетерів — Київ, зокрема на Київському вокзалі, а згодом — охоронцем у фірмі «Інбілд».

Дружина Марія згадувала Володимира як доброзичливу та відповідальну людину, яка допомагала близьким. У молодості він грав у футбол, а згодом став уболівальником. Любив природу, тварин, риболовлю та працювати на городі у Тетереві. Також добре готував для всієї родини.

У серпні 2020 року Володимир уклав контракт і вирушив служити в зоні проведення АТО. На той момент його молодший син Олександр уже загинув там — російський снайпер убив 18-річного хлопця. Після цього Володимир, який раніше служив у десантних військах, вирішив повернутися до війська.
«Як я дивитимуся людям в очі? Син загинув, а я тут…», — говорив він.

Після початку повномасштабного вторгнення Володимир разом із підрозділом був перекинутий спочатку на Гостомельський аеродром, а згодом — у район Гути-Межигірської. Військові облаштовували позиції та окопи. Місцеві жителі допомагали їм із їжею, одягом та необхідними речами.

Володимир регулярно телефонував дружині, шукаючи зв’язок навіть на деревах. Родина тим часом перебувала у Стоянці, а згодом виїхала до Коломиї. Приблизно 10 березня він розповів про бій, під час якого позиції обстрілювали з гранатометів.

13 березня вранці Володимир зателефонував дружині та розповів, що окупанти зруйнували його тимчасове укриття, тому він збирався облаштувати нове. Після обіду зв’язок із ним зник.

Пізніше дружина отримала повідомлення, що 13 березня 2022 року Володимир Сівко, старший стрілець 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону, загинув поблизу Гути-Межигірської Вишгородського району внаслідок артилерійського обстрілу.

Володимиру Сівку було 49 років.

Його тіло разом із загиблими побратимами доправили до центрального моргу в Києві. Через бойові дії родині довелося самостійно організовувати його перевезення додому. Наприкінці березня Володимира поховали в Тетереві поруч із молодшим сином Олександром, який загинув під час АТО.

Володимира Сівка посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Повну біографію читайте ТУТ.

🕯 Щоранку о 9:00 ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто віддав життя за волю України. Сьогодні ми згадуємо Володимира Сівка. Вічна пам’ять Герою!

Джерело: ITV

Facebook | Instagram