на майстер-класі з акторської майстерності
я знайшла себе біля крейдяного напису на підлозі
там було слово
«відсутність»

і воно мені так сподобалось
я стояла там дуже довго
навіть думала там заснути

була купа інших крейдяних слів
наприклад любов сором і сила
але відсутність була найзагадковішою
я боялася поруч дихати
і рух застрягав у жилах

біля ніжності було досить просто
я мугикала якусь колискову
вдихала без звуку та рухів
влягалася на підлогу
поруч зі страхом
нервово ходила
тупала ніжкою
гризла нігті
біля свободи тримала спину
розводила руки
й обіймала пів світу

а що робити із відсутністю
яка має бути тілесна реакція на неї?
як мені варто стояти? сидіти? лежати?
дивитися як на експонат у музеї?
чого в мене немає?
наприклад, машини
ну й добре, що так
отже я не потраплю в аварію
не доведеться розбиратися з страхуванням
і моя машина не згорить
під час прямого або побічного потрапляння
ракети, шахеда або ще чогось

відсутність машини здавалася приємною
поки
я не подумала про все інше, що в мене є
виявилось
що дуже багато
виявилося
в мене є все

а отже
мені є що втрачати
відсутність все одно всіх дожене
і кожен пройде, як в аеропортах,
крізь двері зі знаком
«nothing to declare»