Недавно нарешті оголосили хронометраж ноланівської Одіссея — всього лише якісь без восьми хвилин ТРИ ГОДИНИ. Є ймовірність, що режисер таким хронометражем хотів дати глядачеві відчути наскільки довгою була подорож героя додому і не хочу знати хронометраж режисерської версії. Хочеться принагідно дати відповідь на питання «чому саме Одіссея?», зважаючи на численні ретелінги останні роки — бо це, мабуть, один з небагатьох античних творів, який не безнадійно застарів. На відміну від іліадівського Ахілла (який уособлював силу), Одіссей — це один із перших «інтелектуальних» герої світової літератури. І так, багато речей існувало й до нього, але саме цей твір задав вектор всій західній літературі, яку ми читаємо сьогодні, композиційно був революційним для свого часу і вперше поставив питання ідентичності в центр твору. Для багатьох сценаристів Одіссея — це праматір сторітелінгу, золотий стандарт, тому я не здивована, що за неї раптом вирішив взятися Крістофер Нолан. Цікаво лиш, що в нього врешті вийшло.