Пригоди ведмедика: Велике Великоднє ПеревтіленняЖив-був у затишній кімнаті плюшевий ведмедик. Він був дуже добрим, але мав одну слабкість — він обожнював свята. Одного весняного ранку він почув, що наближається Великдень, і всі шукатимуть заховані в садочку чарівні яєчка.— Але ж я — ведмедик, — зітхнув він, дивлячись у дзеркало. — Я занадто повільний для таких пошуків, та й вуха у мене круглі, а не довгі, як у справжнього експерта з яєць — Великоднього Зайки.Але бажання знайти скарби було сильнішим за сумніви. Ведмедик вирішив діяти:Маскування вушок: Він знайшов дві пухнасті смужки тканини, що залишилися від зимового шарфа, і обережно прикріпив їх до голови. Тепер його вушка гордо стирчали вгору, ловлячи кожен шепіт весняного вітру.Святковий одяг: Щоб виглядати офіційно, він одягнув мереживну манишку. "Кожен серйозний кролик має бути елегантним", — подумав він.Тренування стрибків: Ведмедик цілу годину тренувався стрибати по кімнаті, щоб ніхто не запідозрив у ньому любителя меду та зимової сплячки.І ось, диво сталося! Коли він вийшов на сонячне світло, він уже не відчував себе просто ведмедиком. Він став Пасхальним Ведмедо-Зайкою.Він знайшов велику тацю, встелив її м'якою золотистою соломкою і вирушив на полювання. Крок за кроком, стрибок за стрибком — і ось у його гніздечках почали з'являтися перші трофеї: рожеві квіти, весняні гілочки та, звісно ж, ті самі омріяні яєчка.Він зрозумів головне: неважливо, які у тебе вушка, головне — мати серце, готове до пригод!@My_museum_teddy_bear