🦇🦇🦇 Взимку 1725 року до австрійського чиновника Ернста Фромбальда звернулися мешканці сербського села Кісілєво: їх тероризує мертвий односелець. Петар Благоєвич помер понад два місяці тому, але за один тиждень у селі померло дев’ятеро людей, і жертви перед смертю розповідали, що він приходив до них і душив. Навіть вдова клялася, що чоловік навідувався до неї і вимагав свої черевики.

Фромбальд поїхав на ексгумацію і записав у звіті все, що побачив. Тіло не мало ні запаху, ні видимих ознак розкладання, мрець виглядав пухким і вгодованим, борода й нігті відросли, з-під старої шкіри проглядала нова, рожева, а в роті була свіжа кров. Звіт чиновник завершив проханням: якщо це помилка, хай її припишуть натовпу, а не йому.

Сьогодні кожну з цих «ознак вампіра» можна пояснити без містики. У першому тексті нового сезону «Наукової історії жахів» розповідаємо, як холод, вологі ґрунти біля Дунаю і незнання того, що відбувається з тілом після смерті, могли переконати сербських селян, що серед них з’явився вампір. Це перший із чотирьох текстів, які ми підготували як відлік до Геловіну.

Читати!!!

👈

🧛🧛🧛