Сьогодні — 40 років від Чорнобильської катастрофиУсередину четвертого реактора досі регулярно заповзає одна людина. Молодий науковець Анатолій Дорошенко іноді підбирається на 8 метрів до ядра — у повній темряві, повз 2200-тонний щит, який під час вибуху перекинувся як монетка і досі стоїть під кутом, спираючись на уламки. Повз застиглу лаву, яку тут називають «слонячою ногою», «собачою будкою» і «щупальцем восьминога». Кожна зайва хвилина всередині — це додаткова доза опромінення.До війни в зоні відчуження працювали сотні вчених. Зараз тих, хто залишився, можна посадити за один стіл. Росіяни копали окопи в забрудненому ґрунті, розбирали комп'ютери на деталі і вкрали з бібліотеки рівно одну книжку — автобіографію Кіта Річардса. А метеоролог Людмила Дибленко лишилася під окупацією, вивчила графіки патрулів, вислизала для ручних вимірювань — і не пропустила жодного дня. Коли солдат увірвався з вимогою коньяку, вона відрізала: «Це що тобі, ресторан?»У реакторі досі лежать тонни урану і плутонію — розпадатися вони будуть сотні мільйонів років. А арку, яку будували шість років за півтора мільярда євро з розрахунком на сто років захисту, минулого року пробив російський дрон.Великий матеріал про те, як живе Чорнобиль через 40 років після катастрофи — і чому досвід наших вчених тепер потрібен світу. Наші патрони вже його читають.Підтримайте нашу роботу — і отримайте доступ до цього та інших ексклюзивних матеріалів: 💙 Підтримати на сайті ·Patreon · Monobase