У кожної з нас свій спосіб дружити. Хтось пише першою [як Маша Вайнер]. Хтось завжди готовий допомогти, але ніколи не попросить про допомогу сам [як Свєта]. Хтось може не спілкуватися тижнями [як Маша Коваленко] й продовжувати відчувати близькість. А хтось болісно переживає відстань [як Олена, яка купує квитки в Україну кожні 3 місяці]. До Дня друзів пропонуємо невелике дослідження себе у цих стосунках:1. Мій автоматичний сценарій у дружбі • Коли мені погано, я зазвичай…• Коли подрузі погано, я зазвичай…• Коли я ображаюсь, я…• Коли мені треба підтримка, я…• Коли подруга довго не пише, я…2. Що я найчастіше даю у дружбі • слухаю• підтримую• веселюсь• організовую• надихаю• кажу правду• приймаю• пам’ятаю важливе• зникаю і повертаюсь• тримаю дистанцію3. Що мені самій складно витримувати • допомогу• чужі успіхи• чесність• турботу• регулярність• близькість без користі• автономність подруги• конфлікт4. Моє сліпе місце

Що я вважаю нормою в дружбі, хоча насправді це може бути моїм захисним механізмом? Наприклад:• «Я не люблю нав’язуватися» — чи боюся бути відкинутою?• «Мені нічого не потрібно» — чи мені складно просити про допомогу?• «Мені ок, що люди зникають» — чи я звикла нічого не очікувати?• «Я не конфліктна людина» — чи уникаю складних розмов?5. Що я найбільше ціную у дружбі?

Відкрите питання. Дружба — це не лише про тих, кого ми обираємо. А й про те, якими ми є поруч із ними. Пересилайте подружкам, щоб влаштувати вечір відвертостей. Та зі святом, дівчат🍸