Ситуація: ти прокидаєшся завтра вранці і отримуєш листа:«Привіт!Пам’ятаєш, у дитинстві ти зазирала під подушку з нетерпінням: подарунок чи різочка?Я тоді нібито “знав”, чи ти була чемною, чи ні. Так працювали наші маленькі правила.Але ось що я хочу сказати тепер, коли ти доросла:ніхто не веде облік твоїх помилок і добрих вчинків. І точно не я.Тому сьогодні я прийшов не з подарунком.А з кількома питаннями, на які варто відповісти собі:– За що ти можеш похвалити себе цього року: без знецінення, без “але”?– Які непрості речі ти все ж таки витримала?– Де ти була чесною з собою, навіть коли це було боляче?– Що ти зробила вперше, що вимагало сміливості?– У чому ти стала м’якшою — не слабшою, а саме м’якшою?Ці питання — замість контролю.Бо доросле життя так не працює.Бути “не ок” — це ок.Мінятись — ок. Помилятись — ок.Усе це частини тебе, а не докази твоєї “поганості”.І якщо я щось і кладу тобі сьогодні під подушку, то це нагадування:ти гідна любові й підтримки не за поведінку, а просто тому, що ти є.З теплом,твій Миколай,який ніколи не вимагав бути ідеальною.»