Там залишилося наше дитинство…
«Рідний дім, вишневий сад…» — гортаю ці старі фото з архіву, і в голові самі собою спливають такі теплі й водночас болючі рядки. Ці кадри — як вікно у світ, якого більше немає. Там, у рідному селі, ми були зовсім іншими: щирими, щасливими, безтурботними. Наш дім, наші вулиці, за якими зараз так сумує серце, залишилися там, за тисячі кілометрів…
Війна змінила все. Вона змусила нас покинути рідні стіни й дорослішати далеко від дому, навчатися в чужих ліцеях і будувати нове життя на чужині. Іноді так хочеться повернути час назад, хоч на одну єдину мить опинитися в тій кімнаті, пробігтися знайомими стежками й вдихнути запах рідної землі. Але повернути час усп'ять неможливо.
Війна забрала в нас можливість бути вдома, але вона не змогла забрати наші спогади. Вони зігрівають тут, на чужині, і дають наснагу йти далі. Залишається тільки берегти ці фотографії, як найдорожчий скарб, пам’ятати кожну мить і свято вірити, що ми ще обов'язково повернемося.
#дитинство спогади ріднийдім/війна😞