​​Тирс ПетрівськийНі, це не псевдонім, це справжнє ім’я. Іноді також трапляється написання Тирса Петрівський.Потрапив у поле зору, бо йому присвячено вірш Михайля Семенка «Меридіан» (1922), опублікований у збірці «Малий Кобзар» (1928). Вірш більше не передруковувався.Про Тирса Петрівського з’ясувати вдалося мало. У листопаді 1917 року, десь одразу після перевороту в Петрограді, переймався проблемами української науки, опублікував у газеті «Нова рада» статтю «Дбаймо про розвій рідної науки» — інформацію про Київський обласний природоохоронний комітет, який склав перелік природних пам’яток України (Асканія, Олександрія, Софіївка, гранітні скелі, згаслі вулкани і ще багато цікавого, дещо з того вже не існує).Думаю, десь тоді, у вирі Української революції, Тирс Петрівський познайомився з Михайлем Семенком.З 16 липня 1918 року працював урядовцем з особливих доручень VІ класу при департаменті чужоземних зносин у Міністерстві закордонних справ. За Брестським миром до УНР відійшли Пінський, Мозирський і Річицький повіти Мінської губернії, у яких більшість населення становили українці, і їх приєднали до Волинської губернії. У березні 1918 року Рада народних міністрів заслухала лист делегації від Гомельського повіту про приєднання їх до України й ухвалила таке рішення. Білоруська Народна Республіка висунула претензії, для врегулювання спірних питань і встановлення лінії кордону у квітні 1918 року в Києві почалися переговори між делегаціями УНР і БНР. У складі української делегації з трьох осіб був і Тирс Петрівський.Далі його життєву траєкторію можна більш-менш уявити, бо наступного разу ми читаємо його оповідання «В оселі нірвановій» у віденському журналі «На переломі», що його редагував Олександр Олесь, у квітні 1920 року.Це короткий текст у символістському дусі, але, цілком можливо, натхненний реальними враженнями автора. Якщо вірити йому, то Тирс Петрівський бував у храмі Хігасі Хонгандзі в Кіото.«Великий маг середньовіччя, незрівняний геній усіх часів Леонардо да Вінчі це так само посвідчив словами надлюдської інтуїції, що тиша міцніша від бурі.В такий саме час, коли згасав день, подібні настрої пройняли мене, і я несвідомо відчував, що вони викликані із минулого по відвідинах одного стародавнього буддійського храму на ймення Хігасі Хонгандзі. То було тому п’ять років, коли невелика група різнорідних людей, а між ними і я, пробували недовгий час у Японії, у місті Кіото.В пам’яті моїй прокинулась мила моєму серцеві, чудесна згадка про ті відвідини святині Хігасі Хонгандзі. Такою лагідною тишею й величним мовчанням було перейнято все у святині тій».Після цього подумалося, чи не перетиналися Семенко і Петрівський у Владивостоку. Шкіц про оселю нірвани присвячено Е. S., і це явно не Семенко.Далі його доля робить крутий поворот: із Відня Тирс Петрівський опиняється... в Аргентині, в окружному місті Беріссо в провінції Буенос-Айрес. Восени 1923 року він та інші українці й українки заснували в Беріссо перше українське товариство «Молода громада», в лютому 1924-го воно отримало статус «Просвіти» і далі вже так і називалося.І тут 1930 року інженер (?) за фахом Тирс Петрівський уклав перший українсько-іспанський словник, який мав дуже практичну мету — допомогти українцям, які прибувають у Південну Америку, влаштуватися на новому місці, з пошуком житла і роботи.Більше розшуки про Тирса Петрівського нічого не дали. Вірш Семенка, присвячений йому, який усе це інспірував, буде окремо, він гарний і майстерний.#наші20