​​Тирс Петрівський

Ні, це не псевдонім, це справжнє ім’я. Іноді також трапляється написання Тирса Петрівський. Потрапив у поле зору, бо йому присвячено вірш Михайля Семенка «Меридіан» (1922), опублікований у збірці «Малий Кобзар» (1928). Вірш більше не передруковувався. Про Тирса Петрівського з’ясувати вдалося мало. У листопаді 1917 року, десь одразу після перевороту в Петрограді, переймався проблемами української науки, опублікував у газеті «Нова рада» статтю «Дбаймо про розвій рідної науки» — інформацію про Київський обласний природоохоронний комітет, який склав перелік природних пам’яток України (Асканія, Олександрія, Софіївка, гранітні скелі, згаслі вулкани і ще багато цікавого, дещо з того вже не існує). Думаю, десь тоді, у вирі Української революції, Тирс Петрівський познайомився з Михайлем Семенком. З 16 липня 1918 року працював урядовцем з особливих доручень VІ класу при департаменті чужоземних зносин у Міністерстві закордонних справ. За Брестським миром до УНР відійшли Пінський, Мозирський і Річицький повіти Мінської губернії, у яких більшість населення становили українці, і їх приєднали до Волинської губернії. У березні 1918 року Рада народних міністрів заслухала лист делегації від Гомельського повіту про приєднання їх до України й ухвалила таке рішення. Білоруська Народна Республіка висунула претензії, для врегулювання спірних питань і встановлення лінії кордону у квітні 1918 року в Києві почалися переговори між делегаціями УНР і БНР. У складі української делегації з трьох осіб був і Тирс Петрівський. Далі його життєву траєкторію можна більш-менш уявити, бо наступного разу ми читаємо його оповідання «В оселі нірвановій» у віденському журналі «На переломі», що його редагував Олександр Олесь, у квітні 1920 року. Це короткий текст у символістському дусі, але, цілком можливо, натхненний реальними враженнями автора. Якщо вірити йому, то Тирс Петрівський бував у храмі Хігасі Хонгандзі в Кіото.«Великий маг середньовіччя, незрівняний геній усіх часів Леонардо да Вінчі це так само посвідчив словами надлюдської інтуїції, що тиша міцніша від бурі. В такий саме час, коли згасав день, подібні настрої пройняли мене, і я несвідомо відчував, що вони викликані із минулого по відвідинах одного стародавнього буддійського храму на ймення Хігасі Хонгандзі. То було тому п’ять років, коли невелика група різнорідних людей, а між ними і я, пробували недовгий час у Японії, у місті Кіото. В пам’яті моїй прокинулась мила моєму серцеві, чудесна згадка про ті відвідини святині Хігасі Хонгандзі. Такою лагідною тишею й величним мовчанням було перейнято все у святині тій». Після цього подумалося, чи не перетиналися Семенко і Петрівський у Владивостоку. Шкіц про оселю нірвани присвячено Е. S., і це явно не Семенко. Далі його доля робить крутий поворот: із Відня Тирс Петрівський опиняється... в Аргентині, в окружному місті Беріссо в провінції Буенос-Айрес. Восени 1923 року він та інші українці й українки заснували в Беріссо перше українське товариство «Молода громада», в лютому 1924-го воно отримало статус «Просвіти» і далі вже так і називалося. І тут 1930 року інженер (?) за фахом Тирс Петрівський уклав перший українсько-іспанський словник, який мав дуже практичну мету — допомогти українцям, які прибувають у Південну Америку, влаштуватися на новому місці, з пошуком житла і роботи. Більше розшуки про Тирса Петрівського нічого не дали. Вірш Семенка, присвячений йому, який усе це інспірував, буде окремо, він гарний і майстерний.#наші20