​​Володимиру Свідзінському — 1408 жовтня 1885 року народився Володимир Свідзінський, один із найглибших і найтонших наших поетів.Зі спогадів Юрія Смолича «Розповіді про неспокій немає кінця»:Ми з Майком Йогансеном, Сашком Копиленком та Левком Ковалівим подались якось на Коропові хутори за Змієвом — в улюблену Майком Слобожанську Швайцарію, — покупатись у м'якій водичці Сіверського Дінця. І от, коли ми троє — Левко, Сашко і я — сиділи при воді, Майк видобувся на високе урвище над нами — вітер колошкав йому волосся — і проти широких просторів Дінцевої пойми, проти безмежжя небесної голубизни, проти щедрого сонячного проміння почав уголос читати вірші. То були гарні, ніжні, напрочуд поетичні й зворушливі, витончено мистецькі, раз у раз із складною і, я б сказав, хитромудрою версифікаційною несподіванкою шедеври.— Чиї то вірші, Майк? — запитали ми, здивовані з того, що Майк удавсь до декламації.— Свідзінського, — була відповідь.(До народження Майка Йогансена було ще десять років, а до його 130-літнього ювілею залишається двадцять днів.)З днем народження, Поете!Володимир Свідзінський- - -Утомлений, склонившись на горби,День спав та й спав. Здавалося, ніколиНе перейдуть глибини голубіНад нивами. Лінивий, безтурботний,І я приліг і дався владі сну.Прокинувся — мій дне блискучий, де ти?Тонка імла від сходу простяглась,Двома крильми обнявши рівне поле.У гробі сонце. Дерево замовкло,І, холодом у чашечках тюльпанівЗачинені, позастигали бджоли,Що дзвінко так дитинство дня вітали.1929#наші20