​​Останній вірш про березеньОстанній, тому що завтра квітень. І це буде вірш Еріха Мюзама (1878–1934), німецького поета й драматурга, мистецької богеми, політичного анархіста, одного з перших очільників Баварської радянської республіки. Хоча Червона Баварія, як називав її Йогансен, проіснувала лише місяць, у ній устигли змінитися уряди. Мюзам був у першому, який керував республікою шість днів. Депутатом солдатських БРР обирався й Адольф Гітлер. Після повалення республіки Мюзама заарештували і засудили до 15 років ув’язнення. Гітлеру вдалося уникнути розстрілу.Звичайно, Мюзам був постійним героєм радянської пропаганди. У тюрмі він написав п’єсу «Юда» (1920), яка вже 1923-го вийшла українською мовою в перекладі Майка Йогансена. А вже за рік Мюзама звільнили за амністією. За цією самою амністією на волю вийшов організатор «пивного путчу» Адольф Гітлер.У цей час у Берліні перебували троє українських письменників, які брали участь у демонстрації, що вітала звільненого з тюрми Мюзама. Двоє з них описали цю зустріч у своїх репортажах.«Вже сьома година, треба поспішати на демонстрацію. Сьогодні ж робітництво зустрічає випущеного з тюрми їхнього поета.Ми теж поспішали. Ще по чашці чаю — і гайда.Євген хекає й одкашлюється, одкладаючи на бік альбом.Валер чмихає носом і нервово одкидає вилами пальців волосся на голові, що пасмами лізе з лоба.А Павло, пальчиками тендітно поправляє пенсне, що чомусь в час розмови зсовується з носа.Чудасія! Всі нервуються!»У березні 1933 року Мюзама схопило гестапо, і після півтора року катувань 55-річного письменника вбили в концтаборі.Еріх МюзамБЕРЕЗЕНЬНічний сніг вулицю фарбує у блакить.Здіймається ліс чорно при дорозі,Галуззя голе простяга в погрозі —Мов зброя з форту зворожнілого стремить.Хто снігу тут вогкого нагромадив?Хто в небо стільки сірого убгав,Заблудлу ногу налякав і зрадив,Аж в остраху тепер сторожко сновига?То березень. Грозить і давить владно.То всесвіту вагітність неминуча.То розколов весняний випар чаднийЗимову тугу, смертну та рипучу.(Пер. з нім. Іван Кулик)Фото з журналу «Глобус», № 1 за 1925 рік.#наші20