Мій прагматичний мозок довго заперечував духовність, навіть з життям сперечався на цей рахунок…Доки саме життя не підкинуло такі ситуації, де добровільно-примусово прийшлося погодитися з усім, чого раніше той же мозок не міг осягнути 🙈Навчився! В прискореному темпі! А якби я не була такою впертою і «розумною», то було б ще швидше і не так боляче 😬😁Я добре відчувала свій шлях і вміла швидко приймати рішення. Але ЯК іти цим шляхом - виявилося теж важливим. Тому мене різко розвернуло вивчати закони Всесвіту, енергії, роботи мозку через призму духовності… і чим більше вивчала, тим більше розуміла, що ВСЕ пояснити наукою неможливо. І залишається якийсь пазлік в картині сприйняття, який мозком осягнути НЕРЕАЛЬНО.Залишалося тільки здатися цьому, погодитися, що так воно і є, перестати боротися з цим і через прийняття даного факту перейти на інший рівень сприйняття всього у світі. Я тоді (пару років тому) розгубилась і випала на довгий час зі звичного життя, пішла в «отшельничество». Бо як же тепер далі, який вектор розвитку, враховуючи нові знання, нові усвідомлення, новий досвід? Баланс! В усьому важливий він! І поєднати матеріальний світ з духовним можливо! Саме це дає найвагоміші результати!Керує «душа», а мозок виконує її завдання - це і дає найкращі результати. А не навпаки!Завтра в прямому ефірі розкрию глибше цю тему