Вже не просто сила, а насилля стає ключовим трендом зовнішньої політики. Насильник здобуває бажане без огляду на міжнародне право, мораль. Насильник цинічно бреше. Його риторика протилежна його діям. Переможців не судять - це правило усвідомили усі злочинці. А відтак, нормою стає «схвалення» свавільного державного терору у відповідь на явний чи уявний тероризм. Вбивства, міжнародні злочини тепер називають привентивними діями. Агресивні геноцидні війни на знищення - спеціальними операціями. Міжнародні організації давно перетворилися на імпотентні посміховиська. І такий тренд поширюватиметься і розвиватиметься як мінімум у середньостроковій перспективі. Відтак у світових джунглях виживе лише хижак… І якщо хочемо змінити право насилля, і просто вистояти, то мусимо бути сильними. А тепер питання, скільки українських підлітків, пройшли початкову військову підготовку за роки російсько-української війни (у Польщі дітей вчать стріляти), коли керування безпілотними авіаційними комплексами, управління роботизованими бойовими системами і кіберпезпека - стануть звичайними предметами для наших дітей. В той час як Раша лише оскалюється. Як працює система тотального вишколу населення до виживання і опору в умовах війни. Як формується героїчний світогляд? Ніяк. То куди йдемо? Яких результатів очікуємо? Чому держава стратегічно працює на поразку:)? І чи є рецепти дій? Є. Нижче моя концепція створення обороноздатної держави і суспільства, напрацьована і зареєстрована ще у 2014 році. Може кому й знадобиться.https://ussd.org.ua/2018/03/14/sinop-turkey-where-people-dont-work-after-wednesday/