Життя в багнистому пралісі повне невидимих небезпек. Зелений килим, що вкриває землю, може вкривати і бездонну трясовину. За деревами і на деревах повно хижого звіра, готового скочити на людину. Ця обставина цілком природно виплекала у москвина звичку всюди і завжди сподіватися укритої загрози його життю.

Москвин нікому не вірить, кожного підозрює в підступі, а тому і сам готовий зрадити, оббрехати, знищити будь-кого, щоб врятувати свою шкуру. Ніде не поширений так широко і так глибоко виказ, як серед москвинів. Вони вважають виказ за моральну чесноту, за патріотичний обов’язок.

Без добре організованої державної системи виказу, без систематичного протегування і нагород зрадників москвини не могли б загарбати сильніші за них народи; а головне — не могли б їх вдержати в своїх пазурах. Україну москвини підбили і тримають не зброєю, а лише підступом, українськими зрадниками і яничарами.

(Павло Штепа, історик та публіцист. «Українець і москвин: дві протилежності», 1959 рік)

#Проза
Чайка на крижині