🇺🇦Микола Лукашук – голова ДОР

Медіа та Telegram-канали переповнені статтями про сценарії завершення війни в Україні: корейський, балтійський, фінський, ізраїльський сценарії, заморожування конфлікту.Реальність набагато складніша та глибша.Слід розуміти, що війна йде не за території, а за контроль над зовнішньою та внутрішньою політикою України. Простіше кажучи, питання в тому, у чиїй зоні впливу залишиться Україна — США та ЄС чи Росії, західних демократій чи авторитарних режимів.Є ще важливий аспект: будь-який сценарій завершення війни несе ризик розколу суспільства. Частина українців сприйме його як капітуляцію чи зраду.Інша частина, втомлена від війни, буде готова підтримати будь-який варіант, аби припинити бойові дії. Особливо ті люди, які живуть в зоні безпосередніх бойових дій або ближче до лінії фронту.Це стане новим випробуванням для країни, для її суспільної єдності.Цей розкол може стати новим внутрішнім фронтом.Війна вже змінила нас назавжди. Повернення до «довоєнної нормальності» неможливе.Подальші зміни будуть ще більш болісними. Простих і легких рішень не залишилося.Яким би планом чи варіантом не завершилася війна, країна вийде з неї в значно гіршій ситуації, ніж була до війни. Багато залежить від наших партнерів, їхньої підтримки та політичної волі, дипломатичного тиску на Росію. Однак не менш важливою залишається єдність українського суспільства і внутрішня стійкість.Попри все наше завдання — не просто вижити, а вийти з війни консолідованою нацією, яка не лише вижила, а й знає собі ціну та впевнено дивиться у майбутнє.Ми повинні попри все зберегти єдність, аби побудувати країну, в якій захочемо жити не лише ми, а й наші діти та онуки.

Сьогодні, в День працівників культури, варто згадати, що ця війна — не лише за території чи ресурси. Це боротьба за наше право бути собою, за те, ким ми є. Культура — це серце нації, її коріння і сила. Якщо втрачаємо свою культуру, ми втрачаємо все, бо саме вона робить нас частиною рідної землі.Збереження культури — це не просто пам’ятки чи традиції, це щось значно більше. Це захист наших цінностей, нашої історії, нашого внутрішнього коду. Ворог це добре розуміє, тому намагається стерти наші символи, переписати історію, нав’язати свою культуру, бо знає: без пам’яті й гордості за своє нас легше зламати. Але ми чітко знаємо, хто ми, звідки, і що є наше.Кожна книжка, кожен вірш, кожна пісня чи звичай — це наша зброя, це те, що робить нас непохитними і об’єднаними. Культура — це не лише про минуле. Це про наше майбутнє, про силу, яку передаємо наступним поколінням. І поки ми тримаємося за свою культуру, ми непереможні.З Днем працівників культури та майстрів народного мистецтва! Щирі вітання всім, хто працює над її збереженням, хто вірить у силу слова, символу та традиції. Дякую за вашу відданість і натхнення, за вашу працю, яка зміцнює душу нашої країни навіть у найтяжчі часи.

До президентських виборів у США залишається трохи більше тижня.За даними Polymarket, Дональд Трамп випереджає Камалу Гарріс, отримуючи 65% підтримки проти 34,9%. Це помітна перевага.Практично всі штати вже визначилися зі своїм вибором, і результати цього вибору можуть мати вагомий вплив на Україну. Сполучені Штати є ключовим партнером, який забезпечує нас військовою допомогою, зміцнюючи нашу обороноздатність та даючи можливість ефективно протистояти агресору. Окрім цього, фінансова підтримка з боку США сприяє стабілізації української економіки в умовах війни.Варто підкреслити також роль США у санкційній політиці щодо Росії, яка залишається важливим інструментом міжнародного тиску на агресора.Тому для нас надзвичайно важливі результати американських виборів, адже саме вони визначатимуть подальший напрям зовнішньої політики Сполучених Штатів, яку кандидати окреслюють у своїх заявах.Як я вже зазначав, для України надзвичайно важлива двопартійна підтримка й солідарність американського народу в боротьбі проти російської агресії. Це є критичним чинником для подальшого розвитку нашого партнерства та забезпечення безпеки України.

Сьогодні — День працівників харчової промисловості. Купуючи хліб, олію чи овочі у магазині, ми не замислюємось, що кожен продукт — це складний шлях від поля до столу. Це не просто “товари”. Це робота тисяч людей, які забезпечують нам повноцінне харчування, незалежно від викликів, які стоять перед країною.Дніпропетровщина — не лише потужний центр промисловості, а й аграрний регіон-лідер у багатьох напрямках! Ріпак, пшениця, соняшник — ми завжди на перших місцях з вирощування цих культур серед регіонів України. І це не тільки статистика. Це результат щоденної тяжкої праці наших аграріїв, які забезпечують країну найціннішими продуктами.Працівники харчової промисловості щоденно трудяться, незважаючи на вибухи, атаки шахедів, мобілізацію фахівців, економічні труднощі. Попри всі ризики воєнного часу, модернізують виробництво, дбають про екологію. Вони — невидимі герої, які стоять за кожним шматком хліба, який усі ми маємо до сніданку, обіду й вечері.Дякую за вашу стійкість та відданість справі! Успіхів, нових ідей та звершень!З вашим Днем!

З початком повномасштабної війни українські жінки стали справжнім тилом нашої держави. Вони згуртувалися, демонструючи лідерські якості та здатність до самоорганізації. Забезпечуючи всім необхідним наших захисників, опікуючись переселенцями та підтримуючи економіку, жінки взяли на себе важливі ролі в суспільстві. Чимало з них приєдналися до лав Сил оборони чи замінили чоловіків на виробничих позиціях.Окремої уваги заслуговує роль жінок у місцевому самоврядуванні. Проте, попри їх значний внесок, кількість жінок у владі залишається низькою. За даними Держстату, у Верховній Раді жінки складають лише 21%, в обласних радах – 27,8%, а в міських – 30%.Ці питання обговорювали на форумі, що відбувся на Дніпропетровщині, де зібралися представниці з різних областей України, чотирьох Всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування, а також Ради Європейських муніципалітетів і регіонів. Вони обговорили нагальні виклики, з якими стикаються громади та жінки-лідерки під час війни, щоб спільно розробити стратегії відновлення, які враховують потреби всіх верств населення.Важливим елементом форуму став обмін досвідом з колегами зі Швеції. Співпраця з міжнародними партнерами відіграє ключову роль у відновленні України та розвитку наших міст і сіл.Висловлюю щиру подяку усім жінкам, які працюють на благо наших громад. Ваша активність надихає та об’єднує. Разом ми збудуємо сильну та процвітаючу Україну!

Держава зробила складний вибір. «ОГХК» приватизовано (найбільше в Україні підприємство з видобування та збагачення титанових руд).Це те саме підприємство, яке займається видобутком титану – стратегічного ресурсу для оборони, авіації та космосу.Для Дніпропетровщини це важлива новина, бо Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, який входить до складу «ОГХК», є одним із стратегічних підприємств області. Акціонерне товариство «ОГХК» входить до 100 найбільших платників податків України.«ОГХК» є найбільшим виробником титанової сировини в Україні. Від приватизації держава отримала 3,94 мільярда гривень. Фактично це другий в історії країни випадок продажу великого промислового підприємства на відкритих торгах після Криворіжсталі у 2005 році. 90% всієї продукції «ОГХК» йде на експорт.Чи це хороші новини? Проаналізуємо.По-перше, ціна продажу.На торгах був лише один учасник, тому реальної конкуренції не було. Це свідчить про те, що інші інвестори просто не готові інвестувати кошти в Україну під час війни. У 2021 році стартова ціна становила 3,7 млрд грн (приблизно 132,8 млн доларів по курсу того часу), компанію ж продали за 3,94 млрд грн (приблизно 95 млн доларів по курсу станом зараз).Вартість через війну впала майже на третину. Однак те, що інвестор все ж таки взяв участь у приватизації – успіх і великий обсяг роботи ФДМУ. І це можна розцінювати як позитивний аспект, адже ця приватизація говорить про віру в Україну, її потенціал та перемогу. У мирний час учасників могло бути більше, завдяки чому ціна продажу могла бути вищою. По-друге, новий власник – із азербайджанським капіталом. Хтось скаже: ну й що. А ось що: титан – це стратегічний ресурс, який перейшов до бізнесу з іноземним капіталом. Це несе певні ризики, враховуючи, що підприємства, подібні до «ОГХК», мають стратегічне значення для національної економіки та безпеки.Ризики, пов’язані з контролем над таким важливим ресурсом як титанова сировина, його використанням та потенційною залежністю від іноземних рішень у стратегічно важливих питань.Що ми маємо?Гроші для держави, які, безумовно, підуть на критичні потреби під час війни. Гроші, яких зараз катастрофічно не вистачає країні. Слід також врахувати, що у держави немає вільних коштів на модернізацію підприємства.Особисто я підтримую велику приватизацію, вона спрямована на залучення ефективного власника, інвестицій для модернізації основних засобів, звільнення держави від витрат на їхнє утримання та отримання доходів у бюджет.Однак залишаються відкриті питання – як це вплине на економіку країни та Дніпропетровщини в цілому? Вільногірський комбінат є великим роботодавцем у Камʼянському районі нашого регіону. Як буде з робочими місцями, особливо якщо новий власник вирішить оптимізувати виробництво або скоротити персонал? Як це вплине на місто та мешканців Вільногірська? Чи буде реальна модернізація комбінату?Це був непростий вибір для України. Приватизація «ОГХК», хоча й принесла державі необхідні зараз кошти, втім викликає серйозні питання щодо довгострокових наслідків. Чи буде ця угода корисною для економіки України та Дніпропетровщини, чи призвело це до втрати контролю над стратегічними ресурсами?Питання залишаються відкритими. Відповідь дасть час.

Про перейменування міст та громад Дніпропетровщини.Верховна Рада провалила голосування за постанову №11188 щодо дерусифікації назв 333 українських міст і сіл. З них 44 населені пункти знаходяться на Дніпропетровщині. У цьому переліку були такі міста області:▪️ Павлоград (планували перейменувати на Матвіїв); ▪️ Синельникове (планували перейменувати на Ріднопілля); ▪️ Новомосковськ (планували перейменувати на Самар); ▪️ Першотравенськ (планували перейменувати на Шахтарське).За цю постанову проголосували 208 народних депутатів. З 23 нардепів від нашої області ініціативу підтримали лише 9. Це Ганна Лічман, Володимир Захарченко, Олена Криворучкіна, Дмитро Чорний, Владлен Неклюдов, Микита Потураєв, Дмитро Припутень, Володимир Кабаченко, Денис Маслов. •••Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук заявив про підготовку нової постанови, з якої будуть виключені деякі міста нашого регіону. З огляду на ці зміни можна припустити, що постанова завтра буде проголосована без цих міст. Завтра побачимо.Проте слід розуміти: якщо не проголосують завтра – можуть внести знову постанову через місяць-два. Навіть з тими містами, які наразі виключені з переліку.Варто зауважити, що якщо місцеві ради не захотіли брати на себе цю відповідальність і не перейменували міста у встановлений термін, значить, вони вважали ці зміни недоречними і враховували думку населення.•••На мою думку, всі ці перейменування та голосування насправді не про інтереси людей. Адже від зміни назви життя в цих містах і громадах сьогодні на краще не зміниться.Що станеться, наприклад, у Павлограді? Після перейменування в місті автоматично з'явиться нова амбулаторія чи нове укриття? Можливо, людям не вимикатимуть світло взимку?Зараз перейменування – це все про політику та бажання деяких опозиційних сил зіграти на цій темі.В мене особисто складається враження, що активізація ініціатив з перейменуваннями пов'язана зі спробою опозиції грати в політичні ігри під час війни, блокуючи трибуну Верховної Ради і не даючи приймати важливі закони про підтримку ЗСУ, зміни в бюджет тощо. І роблять вони це навмисно, розуміючи свої дії.•••Зараз у країні є більш нагальні питання.Звісно, процес деколонізації, що стосується зміни назв міст, пов'язаних з Російською імперією, є важливим і необхідним для держави. Але деякі опозиційні політичні сили використовують це для інших цілей, блокуючи роботу Верховної Ради по важливих для держави питаннях.Чи потрібно це саме зараз, у цей складний для України та українців час? Коли будь-яке спірне питання може бути одразу використане ворогом для розколу нашого суспільства.Перейменуваннями міст війну не виграють.Для перемоги потрібна єдність, згуртованість та робота на результат. Робота над тим, що потрібно тут і зараз нашим Силам Оборони, нашим людям і громадам.

В Барселоні взяв участь у заході, присвяченому темі міжрегіонального економічного співробітництва як ключового чинника відбудови та економічного зростання України. Серед учасників були представники таких міст, як Кривий Ріг, Харків, Суми, Одеського регіону, іспанські дипломати, депутати Європарламенту, представники каталонського уряду, а також генеральний консул України в Барселоні Артем Воробйов.Розповів, чим живе Дніпропетровщина під час війни та про жахливі злочини, які чинять російські окупаційні війська. Також – про наслідки ворожих атак на регіон, масштаби руйнувань, наголосив на потребах у відбудові. Окремо звернув увагу на роботу наших медичних і освітніх закладів у таких складних умовах.Обговорили ключові питання щодо забезпечення енергетичної незалежності наших обласних лікарень, зокрема лікарні імені Мечникова, а також стратегії збереження та відновлення об'єктів критичної інфраструктури регіону.Наостанок підписали меморандум про співпрацю між Дніпропетровською обласною радою та державним Агентством торгівлі та інвестицій уряду Каталонії (ACCIO). ACCIO допомагає бізнесу розвиватися через інновації та вихід на міжнародні ринки. Меморандум передбачає партнерство для спільної роботи над відновленням та залученням інвестицій.Це перший крок до розвитку співпраці між Дніпропетровщиною та Каталонією. Було приємно почути від іспанців слова підтримки про внесок України у збереження миру та захист Європи.

Нікопольщина.Район Дніпропетровщини, якому зараз найважче. Постійні атаки дронами, артилерією. Страшний російський терор триває щодня й щоночі. Часто люди запитують, що буде далі? Яке майбутнє у Нікополя та Нікопольського району, чого чекати?Ми повинні бути відвертими. Всі мають розуміти одну річ: поки росіяни перебувають в тимчасово окупованому Енергодарі – Нікополь та прибережні громади будуть під загрозою. Поки не звільнять Запорізьку атомну електростанцію – російські окупанти матимуть можливість робити те, що роблять зараз, прикриваючись АЕС.Чи можна планувати і робити прогнози на майбутнє в тих умовах, які є сьогодні? Так, це можливо. Але такі прогнози можуть бути помилковими, адже ніхто не знає, що буде завтра. І навряд чи будь-які потенційні інвестори просто зараз будуть всерйоз розглядати Нікопольщину. Тому, що це прифронтова зона, від якої до позицій ворога на іншому березі колишнього водосховища – менше 5 км. Можна будувати плани щодо відновлення міста та району. Втім наразі немає гарантій, що руйнувань не стане в рази більше. Що інфраструктура збережеться хоча б в тому вигляді, в якому є зараз. Це зовсім не означає, що Нікопольщину залишили напризволяще. Є речі, про які не можна писати.Чи є плани відбудови? Так, є. Потенціал Нікополя та району – величезний. Там є найбільший в Європі завод феросплавів, трубний завод, завод з виробництва деталей з титану та інші. Район також має потужний АПК. Звісно, після війни відбудова буде. Але конкретно говорити про цю відбудову зараз, робити гучні заяви і давати чіткі обіцянки – неможливо. Довгострокові перспективи Нікополя та району залежать від завершення бойових дій і початку широкомасштабного відновлення в країні. Внашій області Нікопольщина перша в черзі навідбудову. Другий на черзі – Криворізький район. На жаль, такі сьогоднішні реалії. Підкреслюю – сьогоднішні реалії, а не майбутнє. Це виклик війни, який ми подолаємо.Впевнений, що рано чи пізно Сили Оборони України звільнять нашу землю від ворога, і тоді жоден район в нашій області не потерпатиме від дій окупантів. Все зруйноване ворогом відновимо і відбудуємо.

День сталевих людей. Працівники металургійної та гірничовидобувної промисловості попри всі складнощі воєнного часу тримають економіку країни, забезпечують розвиток регіону. Саме підприємства гірничо-металургійної сфери нашої області - Кривого Рогу, Дніпра та Камʼянського є залізним серцем України. Це наші потужні "АрселорМіттал Кривий Ріг", "Інтерпайп", "Каметсталь", ГЗК та інші. Дніпропетровщина - найбільший промисловий центр країни, який займає лідируючі позиції в державі. За такими галузями як металургія – 50%, виробництво коксу – 43,7%, видобуток корисних копалин – 28,8%. Наш регіон експортує 70% обсягу руди і шлаку від загального обсягу України та більше половини обсягу чорних металів. На Марганецькому та Покровському ГЗК добувається 100% марганцевої руди в Україні. Все це – завдяки майже 70-ти тисячам працівників наших металургійних підприємств, які стійко продовжують працювати в умовах обстрілів, відключень електроенергії та дефіциту ресурсів. Дякую кожному з вас за мужність, стійкість та незламність! З вашим Днем!