Логотип телеграм спільноти - Bitcoin, інвестування, гроші - Лінивий CRYPTO інвестор
Підписуйся на канал Frontend Shinobi, щоб отримувати найсвіжіші техніки, поради та інструменти для веб-розробників. Хочеш бути в тренді? Хочеш створювати стильні сайти та веб-додатки? Тоді тобі точно сюди!
Логотип телеграм спільноти - STERNENKO
Сергій Стерненко🇺🇦 Волонтерські картки: 4441114454997899 моно 5168745030910761 приват ❗️Не ведіться на шахраїв, нікому не пишу, не прошу гроші, поповнити рахунок чи щось купити. Усі збори на армію публічні. Російська мова у коментах заборонена.
Логотип телеграм спільноти - Сергій Притула
Посилання на канал: https://t.me/serhiyprytula Мій фейсбук - https://www.facebook.com/serhiyprytula/ Інстаграм - https://www.instagram.com/siriy_ua/ Youtube - https://www.youtube.com/prytula БАЗА МОНО - https://base.monobank.ua/89gMbvnkrTu7sR
Логотип телеграм спільноти - ББС Небесна Кара 54 ОМБр
Офіційний канал Батальйону Безпілотних Систем Небесна Кара, 54 ОМБр Наше гасло: "Зло - має бути покарано! Ворог - має бути знищений!" Приєднуйтесь до нас, підримуйте нас! Більше донатів - більше контенту! Дякуємо! Зворотній зв'язок: bbcnk54@gmail.com

Статистика telegram каналу - @mykola_kuleba

Логотип телеграм спільноти - Микола Кулеба - Mykola Kuleba 2022-01-17

Микола Кулеба - Mykola Kuleba

Кількість підписників:
1266
Фото:
1310 
Відео:
282 
Посилання:
337 
Категорія:
Новини та ЗМІ
Опис:
Уповноважений Президента України з прав дитини (2014-2021 рр.) CEO в “Спасемо Україну”🇺🇦 Ombudsman for Children with the President of Ukraine (2014-2021) CEO in “Save Ukraine”🇺🇦

Кількість підписників

День: +1
Тиждень: -3
Місяць: -20
Всього:
1 266

Середній перегляд на повідомлення

День: +508
Тиждень: +491
ERR: 172.25%
ERR (24): 40.13%
Середній за 30 днів:
2 181

Історія змін лого

Поки що змін не зафіксовано

Історія змін назви

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни типу аккаунта

Поки що змін не зафіксовано

Історія зміни статуса

Офіційно не підтверджена
2022-05-25

Стіна канала Микола Кулеба - Mykola Kuleba - @mykola_kuleba

«До нас у двір прилетіла ракета. У будинку вікна побиті, двері вилетіли, цегла посипалась.. Сиділи у холодному погребі 5 діб. Дуже страшно було», – 10-річна Віка з Харківщини розповідає свою історію дитинства під час війни.
Життя без навчання і друзів обмежувалося кордонами двору. Найбільше дівчинка сумувала за уроками математики й малювання, бо вже минуло 8 місяців як окупанти закрили її школу.
Того ранку, коли росіяни зруйнували дім Віки, вона встигла лише поснідати та застелити постіль. З першими моторошними звуками снарядів, о 9 ранку, вся її сім'я спустилася у підвал, аби перечекати. І вже за пару годин ракета прилетіла прямісінько у двір.
Після 5 днів холодного погреба та швидких вилазок на чисте повітря, сім'я Віки перебралась з Берестового в сусіднє село, де також не було зв'язку.
Тим часом їхні родичі подали заявку про допомогу до волонтерів «Спасемо Україну». Коли лінія фронту просунулася вперед, наша команда вирушила на місію з евакуації.
Дорогою наші водії побачили дівчинку з мамою і зупинилися, щоб запропонувати виїхати у безпечне місце. А виявилося, що це Віка і саме до неї наша команда й прямувала. Тут чекала приємна несподіванка – разом вдалося евакуювати одразу 8 членів родини.
Ми відвезли родину у безпечне місце. Родичі допомогли їм з помешканням, а Віка нарешті повернулася до навчання у школі.
Якщо Вам чи Вашим знайомим потрібна допомога з евакуацією, звертайтеся на нашу гарячу лінію "Спасемо Україну" за підтримки USAID Україна: 0 800 333 129

268
22-11-11 17:04

«У двір діда та бабусі прилетіло снарядів штук 20. Обстрілювали найбільше центр села Берестового, якраз де ми й проживали... Увесь двір в уламках і побита хата. Здригаємося тепер від кожного звуку», — розповідає 15-річний Костя, якому дивом вдалося вижити під час ворожих прильотів на деокупованій Харківщині.
У погребі біля його будинку водночас ховалися аж 11 родичів. Більшість з них залишилися без житла, яке понівечили окупанти масованим обстрілом під час відступу від Куп'янська. Відправити хоч комусь прохання про порятунок не було можливості — сім'я залишилася без світла та мобільного зв'язку.
Майже тиждень у погребі родина молилась, щоб вижити й не захворіти через страшенний холод. З собою у сховище взяли їжу, а воду вибігали гріти по черзі й хутчіше поверталися назад. Постійні вибухи змусили боятись кожного шурхоту.
Останньою краплею стали іскри, що посипалися у підвал після чергового вибуху. Тоді родичі вирішили разом виїхати. Додавало незручностей те, що їхній транспорт вже був з побитим склом, а всі інші сусіди давно виїхали. Також бракувало інформації, що дорога буде безпечною.
Наша команда «Спасемо Україну» відповіла на заявку про евакуацію цієї родини. Усіх заспокоїли та безпечно доправили у Харків. Там їх погодували, дали час на відпочинок та прийняття рішень щодо подальших планів.
Нині хлопець закриває питання з приводу пошуку школи. Найперша робота, за яку він готовий взятися після 11 класу – це праця у сфері охорони разом з рідними.
0 800 333 129 — всеукраїнська гаряча лінія «Спасемо Україну» за підтримки USAID Україна.

278
22-11-10 18:14

«Діти, не дихайте, бо мама проїжджає міни», – ці слова стали звичними для родини Бойко, які жили в самому пеклі Маріуполя.
На цих світлинах 5-річний Сергійко і 11-річна Софія. Вони спокійно жили у своєму рідному місті, але прийшли росіяни, які почали гатити з артилерії, авіації та з моря.
Коли Маріуполь залишився без світла, опалення і води, сім'я Бойко під звуки вибухів збирала дощову воду, сніг та готували у дворах на вогні разом з іншими. «Я знала, що деяким машинам щастило виїздити, але деякі розстрілювали просто на дорогах», – згадує пані Марина.
Могили у дворах ставали все ближче до їхнього будинку, а життя в місті перетворилося на велику лотерею, і ніхто не знав як бути далі. Згодом, трапилося пряме влучання в сусідню квартиру, і залишки від граду лежали біля дверей родини Бойко. Тоді жінка усвідомила, що більше чекати не можна.
Сім’я виїхала з Маріуполя у приміську зону, оселившись в пансіонаті. Але боротьба за виживання прийшла у життя родини знову. «Коли ми прокидалися, наші ковдри часто були вкриті інеєм... Ноги були червоні, навіть сині. Нам дивом вдалося не захворіти тоді», — пригадує Марина.
Паралельно розпочалися обшуки, влаштовані росіянами, які стукали у кожні двері й шукали сім’ї військових. Тоді родина змушена була тікати знову.
До того ж Марина дізналася, що в їхню квартиру в Маріуполі навідалися російські військові — шукали її чоловіка та вкрали все майно сім'ї.
Весь цей час маленькі Сергій і Софія жили у стресі через пекло, яке оточувало їх: авіанальоти, крики, підірвані машини — стали звичним явищем в житті маленьких дітей. «Тоді в сина почалася депресія, він замкнувся в собі», – говорить мама хлопчика.
Їм вдалося виїхати до Чехії, але стан здоров’я 5-річного Сергійка почав погіршуватися. Тоді жінка з дітьми повернулася в Україну, але одразу по приїзду, маленький хлопчик опинився в реанімації з цукром 28 (норма цукру у крові для дітей від 3,3 до 5,6 ммоль/л).
В житті сім’ї розпочалося тривале лікування, нескінченні обстеження та ін’єкції. Саме в той період родина Бойко зустрілася з волонтерами «Спасемо Україну» нашого хабу Українська церква ХВЄ м. Івано-Франківська, які допомогли та підтримали родину.
Я бажаю цій сім’ї сил та наснаги, а маленькому Сергійку якнайшвидшого одужання.
Якщо Вам або Вашим близьким необхідна допомога з евакуацією, звертайтеся на гарячу лінію «Спасемо Україну» за підтримки USAID Ukraine:
0 800 333 129.

261
22-11-09 13:31

Нашій команді вдалося повернути з росії 8 українських дітей!
Цих дітей росіяни маніпуляціями забрали «на відпочинок» з тоді ще окупованих територій Харківської області.
Сім'ї провели довгих сім місяців під окупацією в Ізюмі та Куп'янську. Мами дітей розповіли про факти численних воєнних злочинів армії рф у Харківській області. Вони згадували пограбування, побої, знущання та навіть катування. російські солдати навмисно залишали людей без їжі — всі магазини, що вціліли після обстрілів, були одразу ними пограбовані. Іншого доступу до їжі у місцевих жителів не було.
Незадовго до контрнаступу українських сил, росіяни вмовили [чит. примусили] мам віддати своїх дітей на відпочинок до тимчасово окупованого Криму. Від безсилля й страху мами погодилися. Минали тижні, але дітей ніхто й не збирався повертати.
Жінки звернулися до нашої організації "Спасемо Україну" за допомогою. Разом з народними депутатами, Владленом Неклюдовим та Олександром Васюком, ми підтримали їх юридично, фінансово, продумали логістичний план, максимально безпечний для жінок. В максимально стислі терміни допомогли виготовити закордонні паспорти, щоб поїздка відбулася якомога швидше. За це я дуже вдячний Міністру внутрішніх справ України Денису Монастирському та його заступнику, Богдану Драп'ятому.
І ось мами з дітьми в Києві. Це дуже емоційний день. Я поділюся з вами історіями цих сімей згодом. Наша організація буде надалі опікуватися мамами та їхніми дітьми. А сьогодні — святкуємо об'єднання.

243
22-11-08 19:07

Дитинство в столиці. Бетоні блокпости та металеві «їжаки». Постійні повітряні тривоги та відключення світла.
Але життя триває, боротьба триває.
Нас не зламати, тримається могутній Київ та вся Україна.
Фото: Anton Orehov, DTF Magazine

254
22-11-07 15:12

Минулого тижня відбувся візит представників USAID Україна та UCBI. Це наші партнери, які від початку повномасштабного вторгнення й до сьогодні підтримують наші проєкти, що вже врятували тисячі життів українців.
В межах першого спільного проєкту, гарячої лінії «Спасемо Україну», ми залучили 28 операторів та операторок. які щоденно й цілодобово надавали консультації.
Я радий, що в межах другого проєкту спільно з USAID та UCBI ми відкриваємо ще одну лінію для консультацій, на яку може звернутися людина, постраждала внаслідок сексуального насильства чи була незаконно вивезена до рф під час війни. Тож нині для допомоги українцям на нашій лінії працює 31 фахівець.
За номером 0 800 333 129 Ви можете звернутися з питань:
- евакуації з гарячих точок;
- юридичної та психологічної підтримки;
- допомоги з тимчасовим поселенням;
- комплексної допомоги у випадку сексуального насильства чи незаконного вивезення на територію росії.
Я дуже вдячний за те, що цей проєкт відбувся і приносить неймовірні результати Олені Безрекі, менеджеру проєкту від команди «Спасемо Україну». Дякую за підтримку й можливість спільно реалізувати проєкти такого масштабу команді USAID та UCBI, Шадраку Людеману (представник USAID/OTI в Україні),
Брук Хардінг (заступниця представника USAID/OTI в Україні), Дмитру Бєлону (старший грант менеджер проєкт UCBI), Марині Глазуновій (грант менеджер проєкт UCBI), Олені Чертіліній (програмний менеджер).

341
22-11-05 11:33

Вже дуже давно мої робочі дні не розпочиналися з… вистав у ляльковому театрі!
Разом із дітьми з нашого «Центру надії та реабілітації» побував на прем’єрі проєкту «Безбар’єрність з дитинства: лялькова казка з сурдоперекладом». Радий, що навіть в такий непростий для всіх нас час діти змогли відволіктися, а найголовніше — знову відчути себе дітьми.
Це спільний проєкт Культури Маріуполя разом з Київським академічним театром ляльок «Замок на Горі». Проєкт «Безбар’єрність» розпочав свою роботу ще рік тому в Маріуполі, і попри війну та страхіття, що доводиться переживати українському місту в тимчасовій окупації — справа успішно продовжується.
Ця вистава — інклюзивна, виставу супроводжує сурдоперекладачка, тож усі охочі діти можуть поринути у казку. Це територія, де немає обмежень, створених суспільством.
Сурдопереклад здійснювала Уляна Шумило, жінка, яка разом з двома дітьми та нечуючими батьками змогла вирватися з Маріуполя. Їм довелося пройти фільтрацію й численні допити. Наразі наша організація "Спасемо Україну" допомагає її сім’ї.
Крім іншого, під час цього заходу ми домовилися про співпрацю з Київським академічним театром, в межах якої у нашому центрі будемо проводити лялькотерапію для дітей та дорослих, які постраждали від війни росії проти України.
Дякую організаторам за важливу справу та їхню кропітку роботу, що демонструє — що ми всі рівні.

290
22-11-04 11:37

У Києві 17:40. Діти-світлячки граються на майданчику.
Відчуваєте глибину сенсу цієї ілюстрації?
❗️Одягайте на дітей світловідбивні елементи. Темрява нині небезпечна.
Ілюстрація: Jenya Polosina, Instagram

281
22-11-03 15:40

Майже 70 000 евакуйованих українців! Наша велика команда «Спасемо Україну» продовжує свою діяльність з порятунку дітей та сімей, які постраждали внаслідок російсько-української війни. Традиційно ділюся оновленнями.
Попри те що "Спасемо Україну" — найбільша в Україні організація, що займається саме евакуацією, ми реалізуємо ряд проєктів та програм, щоб допомогти врятованим українцям оговтатися від жахіть війни.
Серед них:
📌 “FortHome” – проєкт по наданню житла сім'ям, які втратили житло внаслідок російських бомбардувань.
📌 Проєкт “Survival Kits for Children”, в межах якого під час евакуації кожна дитина, котра довгий час перебувала у підвалі, отримує рятівний рюкзак, в якому містяться речі першої потреби.
📌 “Hope and Healing Center” – реабілітаційний центр в Києві, розрахований на 268 людей, котрі постраждали внаслідок війни.
📌 Мережа Community Center по Україні, в котрих діти та сім’ї з дітьми зможуть отримати соціально-психологічну підтримку, юридичну та гуманітарну допомогу.
📌 "I Survive" – створення нової системи підтримки жінок і дітей, які пережили сексуальне насильство та експлуатацію під час повномасштабного вторгнення російських військ.
📌 “Center for Abandoned Elderly” – порятунок тих, хто опинився сам й про кого нема кому піклуватися. Надаємо допомогу (реабілітація, проживання, харчування і тощо) дідусям та бабусям.
І я буду ділитися з вами новинами про кожну з цих ініціатив, адже вони рівносильно важливі в нашій організації.
Також не забувайте про номер нашої гарячої лінії «Спасемо Україну» з питань евакуації за підтримки USAID Україна
0 800 333 129

294
22-11-02 11:17

Маленька Вероніка у свої 6 місяців бачила реалії жорстокої війни, живучи в одній з найгарячіших точок фронту.
Родина дівчинки мешкала у селищі Кам’янське, що знаходиться за кілька кілометрів від Ізюма. З початком повномасштабного наступу росіян, їхнє селище опинилося під постійними обстрілами.
«Це звіриний страх... В будь-яку мить тебе може просто присипати. Постійні обстріли... Це коли неможливо вийти з двору, тому що все навколо обстрілюється... з танків, з гранатометів, автоматні черги, з мінометів... Коли постійно літають літаки та сиплються бомби. Коли усе розгромлене...», — з жахом на очах згадує бабуся дівчинки.
Батьки та бабуся найбільше переживали за маленьку Вероніку. Декілька тижнів сім’я просиділа в холодному підвалі. Щоб хоч якось зігрітися тато Вероніки змайстрував у їхньому сховищі плиту.
Ризикуючи життям, родина разом зі своїм собакою наважилася виїхати. Прибувши до Івано-Франківська, без речей та коштів, вони звернулися за допомогою до партнерського хабу нашої організації «Спасемо Україну» — Українська церква ХВЄ м. Івано-Франківськ. Там волонтери потурбувалися про сім’ю, надавши їм все необхідне та підтримавши їх.
Як стало відомо, їхній будинок сильно постраждав під час обстрілу фосфорними бомбами. Але сім’я знайшла нове помешкання та поступово адаптується до нових умов. Найголовніше, що наразі вони всі поруч й у безпеці.
Якщо Вам або Вашим близьким необхідна допомога з евакуацією, звертайтеся на гарячу лінію «Спасемо Україну» за підтримки USAID Україна:
0 800 333 129.

341
22-11-01 10:31