🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟📖«Їду я з поля в поле, на зелені луги, у далекі місця, під ранкові й вечірні зорі; умиваюся мідяною росою, утираюся сонцем, зодягаюся в хмари, підперезуюся чистими зорями. Їду я чистим полем, а в чистому полі росте Одолень-трава. Одолень-трава! Не я тебе поливав, не я тебе породив; породила тебе Сира-Земля-Мати, поливали тебе дівки простоволосі, баби самокрутки. Одолень-трава! Подолай ти злих людей: щоб лихого про нас не думали, скверного не замишляли. Віджени ти чарівника, наклепника. Одолень-трава! Подолай мені гори високі, долини низькі, озера сині, береги круті, ліси темні, пеньки та колоди. Йду я з тобою, Одолень-трава, до Океану-моря, до ріки Йордану. А в Океані-морі, в ріці Йордані лежить білий-горючий камінь Алатир. Як він лежить міцно передо мною, так би й у злих людей язик не повертався, руки не здіймалися, а лежали б міцно, як лежить білий-горючий камінь Алатир. Сховаю я тебе, Одолень-трава, біля ретивого серця — на всьому шляху й по всій доріженьці.»🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟🌟Під Одолень-травою в сільській магії найчастіше мають на увазі водяну лілію – білосніжне латаття, що розквітає на ставках і озерах, однак у різних регіонах назва "Одолень" могла стосуватися й інших рослин, залежно від місцевих уявлень і обрядовості. Втім, саме латаття є найбільш поширеним символом, й вважалася потужним оберегом: її листя й корінь клали в дорогу, щоб уберегтись від злої людини, темної сили чи раптової напасті, її також використовували при зубному болю, отруєннях, гарячці, а також як рослину, що допомагає "одоліти" недугу – звідси й пішла її назва🌟🌟