Останнє про «бабєлів», що накинулися на Третій армійський корпус через те, що журналістам, мовляв, «неправильно прокомунікували» щось по статті про жахливе сімейне насильство, якою вони так пишаються. Сенс і резонанс своєї статті вони зіпсували самі — огидним гайпом під час війни. Бо це не журналістика, коли текст пишеш про одне, а заголовок навмисно ставиш про інше — просто щоб були максимальні перегляди через скандал, що бʼє по репутації Війська, яке не має жодного стосунку до цього давнього цивільного злочину. За таке в пристойних редакціях і без війни звільняють з роботи. А проросійський наратив, що «військові = злочинці», свідомо використаний у якості приманки для читачів, множить цей базовий професійний злочин на цілковиту аморальність тих, хто це — підкреслюю — НАВМИСНО зробив. Замість того, щоб негайно змінити назву статті та вибачитися за медійну маніпуляцію, вони продовжують наполягати на тому, що роблять соціально важливу справу. Але це — свідома брехня на захист своєї зіпсованої репутації. Ці «журналісти», які чомусь вважають себе «вищою кастою», якій дозволено все, перетворилися на нарцисів, яким, крім себе, просто нічого не цікаво. Чужий біль вони цинічно використовують для просування власних медіа та імен. Надіюся, що така популярність вийде їм боком. Що військові припинять взагалі давати будь-які коментарі таким «журналістам», а українці навчаться відрізняти їх від справжніх медіа, представників яких я публічно закликаю засудити таку непрофесійну та аморальну практику. Мовчати про це, шановні колеги, це теж злочин. Тож не мовчіть!