Початок серпня ознаменувався активізацією перемовного треку.Звичайно, в таких масштабних конфліктах, як російсько-українська війна перемовний процес може бути розтягнутий на тривалий час.Але, можна скільки завгодно вправлятись в риториці коли і з ким зустрічатись, хто що заявив чи кому сказав. Однак, в сухому залишку мають значення лише 2 запитання:1. Чи готові ми піти на поступки РФ і погодитись на відхід із Запоріжжя і Херсону?2. Чи готові ми чинити спротив, доки не переживемо путіна?Обидва сценарії не найкращі… Бо при першому, я не уявляю хто на це піде взагалі! Путін не може взяти силою, тому і стогне…Другий передбачає наявність сил, волі до спротиву, готовності до тривалої боротьби. Це на тлі проблем які виникають і в мобілізації і в підтримці партнерів.Я вважаю, що варто обирати другий сценарій. Невідомо скільки ще протягне путін, але тримати фронт, бити вглиб рф, продовжувати нарощувати мʼязи - це вихід. Складно, страшно і дещо є невідомість… Але, в разі смерті Путіна ми отримуємо шанс і «вікно можливостей». Я вірю в роль особистості в історії (хоча називати путіна особистістю «язик не повертається»). Візьміть за приклад СРСР, єдиний злий геній який тримав цю всю історію був Сталін, вже після нього пішла поступова стагнація… і прикладів багато.Тому, перемовний процес це важливо і звичайно Україна чинить правильно, що діє послідовно із партнерами. Але, ключове - пережити путіна… Можливо до речі, це станеться раніше, ніж будуть якісь результати переговорів.Боротьба триває!Слава Україні!