Повідомлення telegram каналу - @musakovska

Аїді Ібішевіч
Не бачилися чверть століття.
І цілу вічність проговорили
по війну.
Три і пів року в облозі.
Півтора під ракетами і шахедами.
Діти — два струмки голосів, що неминуче сплітаються в один,
як наші досвіди.
Позаду мружаться будинки,
покусані шрапнеллю. Це було давно.
Місто твого дитинства,
скривавлене, вистояло
на перебитих ногах.
З навіки врослими у шкіру
трояндами,
рясними білими шипами надгробків,
дірками, тріщинами,
запаяними сонцем.
З несамовитою жагою
свята.
Ви це переживете, — кажеш ти. —
Життя триватиме. Все буде, хоча й по-іншому.
Вода біжить під міст, брунатна, каламутна —
то серце міста помпує кров,
і розбрідаються думки,
мов кошенята.
Онде петляє по даху
маленький чорний бог тут-і-тепер.
Переживемо,
але не всі із нас.
Обіймемося — до побачення.
“You’re still alive, she says. Do I deserve to be?”
І впʼяте, перед сном, звучить
чи до молитви заклик
чи до надії.
Сараєво, червень 2023