Лонгріди Мюллера

Про важливе.Психологи з ГУР нагадали ту-22 в іркутській області, що він важчий за повітря.Шокований апарат обурено спалахнув і рухнув униз.Насправді, схоже, це якась технічна неполадка або диверсія.Про прикре.На Сумщині знищено хаймерс. Проблема та ж: розвідувальні бпла. Екіпаж установки не знав, що їх ведуть.Про випадкове.Українську військову комендатуру в суджі створено. Очолив її генерал Москальов.Про обнадійливе.Пишуть про більш ніж 2000 військовополонених зсрф, зокрема і про останню партію зі 100 чоловік. Почалися переговори про обмін. Це шанс для когось повернутись додому. Про сумне. На сході ми стабільно відступаємо. Незабаром можуть початися бої за опорні населені пункти, які є з вірогідністю 99% повторять долю Авдіївки.Фактично незабаром варто очікувати початку операції з оборони Покровська і Курахово.Про невідоме. Успіх і ефектність курської операції очевидні. Проте усіх чим далі більше тривожить питання про цілі, які повинні були бути досягнені. Адже це повинні бути речі, які не настільки очевидні. Проте принципові. Час покаже, наскільки вдався задум наших командувачів. Хай там як, на усіх напрямках тисячі людей викладаються на повну для того, щоб ви могли зайти в соцмережу і прочитати цей допис українською.І на повну в багатьох випадках означає до кінця.Тож не забувайте допомагати ЗСУ. Боже, бережи Україну.

Німецька техніка перетнула російський кордон. На курщині хаос-хаос-хаос.Зв'язку немає. Збройні формування в оточенні. Населення ніхто не евакуює. Підкріплення розбивається на підступах.Мені спало на думку: а що, якщо наше командування пішло на цей крок зокрема для того, щоб західні партнери трохи спокійніше себе почували, зрозумівши, що ніяких червоних ліній у росії нема. Що вона небезпечна - терористичними атаками, підступом, маніпуляціями, провокаціями. Вистрілами в спину.Але до повноцінного відкритого протистояння вона ніколи не була готова.І не буде. Просто бо це не її стиль.Тероризувати дитячі лікарні і пологові будинки. Перекладати вину.Розхитувати громадськість. Красти. Брехати. Гвалтувати. Тримати мільйони людей в заложниках блекаутів.Але ось виснажена ніби, спустошена війною відносно невеличка країна вривається в гнилу м'якоть цього гіганта і сіє хаос.Хаос, хаос, хаос.Час з'ясувати: що залишилося в росії окрім ракет, націлених на мирні міста. Що залишилося, окрім захопленої атомної станції, якою вона прикривається, ніби щитом.Що залишилося, окрім навали зомбі, хай навіть озброєної сучасними металом.Час з'ясувати: наскільки сильним мотивом можуть бути страх, ненависть і кровожерливість. І для чого його насправді може бути достатньо. І головне - коли його нарешті забракне.Терористичний режим росії рухне тоді, коли розвіється ілюзія ідеології русского міра.Тож насправді зараз відбуваються набагато глибші речі, ніж якісь відволікаючі маневри. Зараз сточуються лещата залякування і брехні, що тримають в оковах добру половина світу.Виродки, які допомагають росії в її справах, відвернутися від неї, щойно вона почне виглядати слабкою. А вона починає.Рано чи пізно для більшості вона постане тим, чим є: гігантським злочинним терористичним угрупуванням, яке процвітає, оскільки зуміло осідлати багату природу щедрого краю та натрусити на себе наліт легітимності.Боже, бережи Україну.Прошу всіх, хто вірить, молитися.Оскільки більша частина боротьби нам залишається невидимою.

Мене не дивує те, що "великий і магучій" прагне крові.Мене дивує, як багато українців прагнуть "велікого і магучіво".Мене не лякає те, що росіяни публікують про наших військовополонених. Мені страшно від того, що вони не публікують. Я схиляюся до думки, що світ всерйоз сприймає ісламський тероризм, проте поблажливо ігнорує тероризм російський. Кораблі і літаки стягуються у Середземне море. Під західними прапорами. Аж цілих шість f-16 символічно літають в нашому небі.У мене формується стійке відчуття, що у Заходу немає важливого елементу, необхідного для виживання. У нього нема страху перед росією. росія для нього - давній стратегічний партнер, з яким можна вести справи цілком вигідно, попри його певну неврівноваженість.радянський союз недарма називали тюрмою народів.російська ж федерація має бути названа катом народівЧи може бути таке, що Захід не бачить: росія безумна. росіяни схиблені. Це не країна-спонсор тероризму. Це нація-терорист.Це ідеологія, що живиться смертю і веде до смерті.Усі чіпляються так за Ізраїль тому, що він чи не останній опорний пункт інтересів Заходу на Ближньому Сході?А про Україну можна вести диспут, оскільки навіть якщо вона впаде, путін не наважиться атакувати НАТО? Невже дійсно знаходяться політики, які готові пустити вогонь у сусідню квартиру, переконані, що їх квартиру вогонь не пошкодить, бо їхня ж квартира в НАТО?У мене іноді відчуття, що допомогу надають нам таким чином, щоби потім, коли Україна буде змушена прийняти умови росії, цей аркуш можна було перегорнути і сказати путіну: "друже, не бери близько до серця - ми повинні були якось відреагувати; тож чи готовий ти повернутися до справ?".Але що говорити про Захід.Якщо це саме можна сказати про наших друзів, односельців, знайомих. Люди, які учать дітей російської мови, які дивляться російські новини, які читають російську літературу. Які побиваються за старими назвами вулиць. Невже їм не страшно? Невже вони частина цієї гидоти?Невже їм не хочеться відділитися від цього?Невже все ще хочеться мати якісь відношення до чогось "русского"?Майже всі люди на планеті припустилися жахливі помилки.Вони вважали росію країною, нацією, народом.А це скажений звір.Подякував.

Нагороджений паном Содолем за "особливі заслуги" мер Одеси провів голосування на своєму telegram каналі. Тема голосування: чи варто змінювати назви вулиць пушкіна, достоєвського і тд на назви, обрані на честь жителів Одеси, які віддали життя у боротьбі з ордою.Голосування активно поширювалося російськими пропагандистськими каналами. На основі результатів голосування, де прийняли участь майже 200 000 акаунтів, мер Одеси заявляє про перемогу "пушкіна" з відривом у тисячу голосів, оскільки "справжні одесити зробили свій вибір".Не знаю, як у вас, а у мене стійке відчуття якогось дисонансу. Я живу в двох світах одночасно. Слухаю новини з фронту і відслідковую зміни на карті.Водночас читаю про ремонти охмадитів, відкати на військових цвинтарах, проросійських чиновників, які потужно діють в медіа-просторі.Це якась чорна діра.Я можу зрозуміти підпали авто. Коли недалекі люди ведуться на легкі гроші.Можу зрозуміти конфлікти з РТЦК. Коли з обох сторін часто бувають зловживання і маніпуляції. Можу зрозуміти і прийняти існування руснявих щурів, які позабивалися в дірки і сподіваються на явлення русского міра.Але не можу зрозуміти, як багато наших політичних, адміністративних, військових діячів можуть публічно декларувати курс, діаметрально протилежний тому, який необхідний для виживання народу? Як так може бути, що зараз можуть звучати і підтримуватися аргументи проросійської ідеології? Як це все сприймати пересічному бійцю, який відтепер матиме інвалідність, можливо втратив рідних, може боровся чисто на морально-вольових - як йому тепер ходити з цими ножами в спині? Епоха совка зробила свою справу. Нами здебільшого керують люди, що не мають честі. Обрали їх на цю посаду здебільшого люди, які не були знайомі з честю і не шукали її серед кандидатур. Чи то їх вина? Якщо їм ніколи не говорили про честь і правду?Рік за роком. Термін за терміном. Для кожного, хто забув про честь, останнім шансом згадати про неї постає заграва, відблиски згарищ, на яких зникли душі, що нікому нічим не завинили.Невже цей трепет усвідомлення важливості миті, яку ми проживаємо, боротьби, яку ми проходимо - невже є істоти, які залишилися байдужими до цього?Про Донецький аеропорт кажуть: "люди витримали; не витримав метал".Про Україну зараз можна сказати: "люди б вистояли; але бракує совісті".Пані та панове, наша основна проблема - не брак західної допомоги. Не некомплектація бойових підрозділів. Не дефіцит бюджету.Наша основна проблема - брак совісті і честі на усіх рівнях. І ця проблема тягне за собою всі інші. Дуже, дуже пізно. Але треба змінюватися. Краще запізно, аніж ніколи.

– Він не дихає.– Та дихає.– Та де, не він це.– Шо, не бачиш, як пальцями перебирає?Літня пара обговорює виступ саксофоніста під липою біля супермаркету.Неподалік незрячий постукує паличкою поруч з генератором, завмер на місці. Віднедавна йому стало складніше переходити ринкову площу.– Мам!Катруся занервувала в темній залі магазину.– Я тут, Катрусь, не бійся.Вона називає нас із дружиною однаково.Мама.Читав недавно про гендерно-нейтральне виховання. Маячня неймовірна. Але поки що я мама.Жінка з покупками йшла повз холодильну шафу. Взялася за ручку, закрила двері щільніше.– Треба берегти холод…Я звертаю увагу на вчинки людей. На їх реакції. Більшість із них мені зрозуміла.Більшість того, що роблять люди, я розумію. Але не все приймаю.Читав про весілля в Індії і про весілля на Комо.Шикарні заходи.Я тільки-от пропустив мить, коли з індійських смітників зникли малі індуси.І коли українська лінія оборони зупинила свій рух на захід.Є речі, що більші за ринкову економіку і право власності.Є межа, за якою статки перетворюються на зобов’язання.До певного рівня цим принципом можна нехтувати, але він присутній завжди. Для кожної істоти, що володіє свідомістю. І кожен сам визначає чутливість цієї межі.Ви нікому нічого не винні.Але ви повинні.Це тягар усвідомлення.Або благословення.Оберіть, що є про вас.