📱 Відео Джордін Джонс в тік тоці:

Привіт, друзі, я тільки-но прокинулася, але просто хотіла зайти сюди, трохи поговорити і поділитися своїми думками. Хто знає, чи опублікую я це, але в січні я була, мабуть, лише на 5% обізнана про цю війну в Україні. І мені так неприємно про це казати. Але в Америці це дійсно не дуже транслювали. Про це не так багато говорили. Ну, ви знаєте, як і про багато речей у світі, я впевнена. Але я почала зустрічатися з українцем. І тепер я в курсі. Я все ще дізнаюся нове, я все ще... Мені здається, я досі не усвідомлюю всіх масштабів цього. Тобто, просто бачачи це, дізнаючись про це, отримуючи сповіщення на свій телефон... Це так шокує, що люди в Америці не знають усієї тяжкості цього, або того, що це все ще триває, або що все настільки погано чи постійно.
​Знаєте, у січні мої думки були зовсім іншими, ніж зараз, і саме про це я хотіла тут поговорити. Здебільшого, мені здається, раніше я сприймала все як належне. Я скаржилася, я... ну... Я маю на увазі, я втратила тата, тож у мене вже був певний досвід цінувати речі, так, але все одно не до такої міри, як зараз.
​Пам'ятаю, десь два чи три місяці тому я запізнилася на свій рейс. Я біжу аеропортом, плачу. Це було так, ніби зі мною сталося щось катастрофічне. Я була так засмучена. Не знаю, мені було дуже, дуже кепсько. А потім я буквально... я буквально сиджу там, відкриваю телефон і бачу тривалість поїздок людей, які живуть в Україні і хочуть, скажімо, провідати родину в Лондоні. І дорога займає у них близько 50 годин. Вони не можуть просто сісти на літак у своєму місті. Аеропорт зачинено. Їм доводиться їхати автобусами, проходити прикордонний контроль. І я думаю: як я можу сидіти тут, маючи можливість сісти на будь-який літак протягом наступних 5 хвилин, коли стільки людей по всьому світу — і не лише з України — просто не можуть цього зробити, розумієте?
​І це дуже сильно змінило моє бачення життя, і я знаю, що це змінюватиме його й надалі. Але я просто сиджу і думала: «Чорт, я жахлива людина». Наприклад, якщо у тебе болить голова, ти можеш піти до лікарні, або якщо твоя їжа охолола... А у них у McDonald's зараз обмежене меню. Ці люди не можуть вільно поїсти, вільно поспати... Розумієте, про що я?
​І ця ситуація стала дуже близькою для мене. Навколо мене багато людей, яких це стосується. Це просто перевернуло моє сприйняття життя. І це все, про що я хотіла поговорити — просто зробити всіх трохи більш обізнаними. Я роблю донати, але це ніщо, розумієте? Я просто хотіла записати це відео, щоб сказати: якщо ви через щось проходите, задумайтеся бодай на 5 секунд. Чи вам пощастило? Чи можете ви спокійно спати вночі у своєму ліжку, замість того щоб спускатися під землю в метро і залишатися там усе цвіту під час повітряних атак? Друзі, мені здається, уся Америка приймає своє спокійне життя як належне.
​Просто будьте трохи милосерднішими. Нам усім пощастило, а деякі люди справді страждають роками. І це так... це просто страшно. Щодня, коли я відкриваю телефон — адже мої алгоритми, звісно, змінилися — я бачу новини. Щойно бачила про 20 загиблих у Києві. Я не знаю... Якщо я продовжу записувати, я розплачуся. Але це була моя невелика промова на сьогодні. Я просто бажаю всім миру та любові, трохи вдячності та зміни поглядів. Подумайте про свою ситуацію хоча б пару секунд і оцініть, чи варто влаштовувати драму. Я дуже змінилася за цей рік. Мені просто дуже, дуже боляче через усе це... Не знаю, чи опублікую це, але...

ЕФЕКТ МУДРИКА | Підписатися