У Бариші відбулися пам’ятні заходи з нагоди 100-річчя від дня народження владики Павла Василика — визначного душпастиря, єпископа, багаторічного політв’язня та одного з тих, хто своєю жертовністю і незламною вірою сприяв збереженню та відродженню Української Греко-Католицької Церкви.Розпочалося відзначення Архиєрейською Святою Літургією у храмі Вознесіння Господнього, яку очолив Преосвященний владика, єпископ Бучацький Димитрій Григорак, за участі Бучацького міського голови Віталія Фреяка та священнослужителів громади.Після Богослужіння жителі Бариша — у вишиванках, з молитвою та гарним настроєм — разом зі священнослужителями взяли участь в освяченні каплички Божої Матері Неустанної Помочі. На подвір’ї храму продовжилася урочиста академія.Під час заходу присутні мали можливість більше дізнатися про непростий, але надзвичайно гідний життєвий шлях владики. Доповідачі та ведучі розповіли про його дитинство, духовне покликання, священниче служіння, переслідування радянською владою, арешти та роки ув’язнення. Звучали спогади, історичні факти, слова вдячності та пошани. Відвідувачі також могли зануритися в історію та дізнатися більше про те, що пов’язувало владику Павла Василика з Баришем і Бучаччиною.Для Бучацької громади постать Павла Василика є особливо близькою. Саме Бариш став для родини Василиків другою домівкою після вимушеного переселення. Тут формувався духовний шлях майбутнього владики, тут він жив і служив людям. А після повернення з таборів саме Бучаччина стала місцем, де він продовжив своє священниче служіння.Звідси розпочалася його нелегка місія — нести людям віру, надію і правду, незважаючи на переслідування, арешти та роки ув’язнення. Майже два десятиліття радянських таборів не зламали його духу — навпаки, загартували його віру та зміцнили його переконання.Владика Павло Василик був одним із тих, хто зберіг Українську Греко-Католицьку Церкву в часи підпілля, а згодом став одним із провідників її відродження. Особливо символічним було те, що пам’ять про нього вшановували саме тут — у Бариші, який був важливою сторінкою його життя.Сьогодні Бариш і вся Бучацька громада з гордістю бережуть пам’ять про свого великого земляка. Пам’ять про владику Павла Василика — це не лише сторінка історії Церкви. Це приклад для сучасних поколінь, нагадування про те, що сила людини — у вірності своїм переконанням, любові до ближнього та готовності жертвувати собою заради правди.