Пишуть в коментарях: купують результат. Прокоментую: Ні, не тільки. Часто навіть не його. (Кріс Восс, експерт по перемовинах, пише: помилка думати, що люди - раціональні істоти. Люди - емоційні істоти)Був у мене узист. Геніальний. На хорошом обладнанні. Кажуть, він бачить онко на такій стадії, на якій іще ніхто не бачить. Уважний, параноїдальний. Як. Я. Його. Ненавиділа. Тільки лягаєш на кушетку, зразу несеться:- Родили?- Скільки дітей?- Родіть іще одне, я вам знижку дам.- А чого ні, це поправить вам ситуацію.- Ну да, мо і не поправить, але часто поправляє, я 40 років тут сиджу і всяке бачив.- Ну, як хочете.- Ладно, ідіть, медицині ви поки не цікаві. Приходьте через рік. І мамографію зробіть, бо отут мені не наравицця.(Двічі за довгу історію стосунків він накрутив мене так, шо я бігла в бік онколога і волала)Результат хороший, діагноз точний. Процес відчувався, як тортури. Тепер я ходжу до його вчителя. Нєжнєйша людина. Він всіх памʼятає і вібрує спокоєм.- А шо ви, нервуєте?- Та все буде добре, я ж вас бачив недавно. - А шо чоловік ваш? Да? Ой, як добре!- А дочка? Та запишете, як буде час, то ж планове.- Отут у вас трошки треба уваги, сходіть до нефролога хорошого. Це лікується, не переймайтеся.- Все у вас добре, приходьте через рік! Результат хороший, діагноз точний, на наступний візит я піду трошки спокійніша. Не. Тільки. Результат. Процес теж.