​​З України до Чорногорії на авто: частина 4

День 2: Берегове — Угорщина (транзит) — Белград, Сербія.



О 7:50 Великоднього ранку ми під'їхали на пункт пропуску «Лужанка». Перед нами було буквально кілька автомобілів, але українські прикордонники не з тих людей, які вічно кудись поспішають. Звісно, я мало розуміюся на роботі прикордонників, але зі сторони виглядало, що все можна було робити швидше. Втім, прискіпливих перевірок не влаштовували і то добре. Відкрили багажник, відкрили сумки, зазирнули всередину, не вигрібаючи речі — і все на тому. Угорці робили приблизно те саме, тільки більш ввічливо. Спитали, куди прямуємо, вдовільнилися відповіддю, що не в Угорщину, наклеїли наліпку про транзит на лобове скло авто. О 8:49 за угорським часом (9:49 по Україні) ми в'їхали в Угорщину.

Транзит означає, що ви можете їхати тільки визначеними дорогами (випадково заїхати на годинку в Будапешт не вийде, хоча вказівники манитимуть), зупиняючись на спеціальних дозволених для транзитних мандрівників заправках. Не бійтеся, це не якісь найгірші заправки, навпаки, дуже пристойні і з їжею, і їх багато. Ще раз нагадаю, що ці маршрути та заправки можна глянути ось тут. Але із заправками ви і так не прогадаєте: дорогою знаки про заправки промарковані, підходять вони для транзитників чи ні.

Перетнувши кордон, ми на першій же заправці купили віньєту — плату за проїзд по автомагістралях. У нас подорож буде довгою, тому купили відразу на місяць за 476 грн, але ви можете взяти дешевшу за меншу суму. А далі майже порожній автобан, який поступово заповнювався машинами ближче до Будапешта. Проходження угорсько-сербського кордону зайняло близько 10 хвилин. Тут вже прикордонники з обох сторін були дуже ввічливі, оперативні та усміхнені (на українському про таке можна хіба мріяти, ті надто серйозні і завжди є відчуття, що якщо тебе пропустять — то це його ласка). Ну і на цьому кордоні вже ніхто не просив відкрити багажник тощо — лише протягуєте паспорти з машини у віконце і все.

Нагадаю, що заради ночівлі у Сербії ми і робили той терміновий ПЛР. У 48 годин з моменту здачі аналізу легко вклалися, але на той тест на кордоні навіть не подивилися. Усміхнений прикордонник взяв паспорти, спитав, куди їдемо. Ми продовжували тримати в руках бронювання готелів та результати тесту. Він спитав, чи зробили ПЛР, ми відповіли, що зробили, почали протягувати ті роздруківки йому, а він: «Та не треба показувати, зробили й добре». І все на цьому, о 14:10 за місцевим часом ми були у Сербії, а о 16:00 — у Белграді. Тож встигли і містом погуляти, і повечеряти, і вина місцевого випити, і вирішити, що неодмінно ще повернемося у це місто на якийсь вікенд. Але зараз наша ціль — Чорногорія, тож наступного ранку ми покинули Белград і рушили далі.

На цьому на сьогодні все, бо я досі у Чорногорії, 9 день поспіль п'ю вечорами вино і не здатна писати довші дописи :)