📚人情本 (нінджьобон): мелодрами періоду Едо та цензураЗадовго до ромкомів і дорам японці вже зачитувалися історіями про складні стосунки, ревнощі та нещасливе кохання. Що тут приховувати: усі ми люди, і всі ми таке любимо 🔝Тож у першій половині XIX століття одним із найпопулярніших жанрів серед мешканців Едо був 人情本 (нінджьобон) — такі собі «книги про людські почуття». Це були справжні бестселери свого часу: історії про кохання, сімейні конфлікти та складний вибір між почуттями й обов’язком. Герої плакали, страждали, закохувалися та помилялися. Словом, справжнє життя.✍🏼 Завдячувати популяризації жанру ми можемо письменнику Таменаґі Шюнсую. Його роман 「春色梅兒譽美」 («Сливовий календар кохання») буквально розірвав тогочасний книжковий ринок Едо. Твір розповідає про красеня Танджіро та жінок, які борються за його прихильність. Любовні трикутники, драматичні розлуки, несподівані зустрічі родичів. Загалом усе, що ми сьогодні назвали б хорошою мелодрамою. Але жанр порушував і дуже важливі для того часу питання. У центрі багатьох творів стояло протистояння між 人情 (нінджьо) людськими почуттями та 義理 (ґірі) суспільним обов’язком.Чи варто слухати серце, якщо суспільство вимагає іншого?Саме це питання хвилювало читачів майже 200 років тому.⚔️ Цікаво, що влада ставилася до жанру з підозрою. У 1840-х роках під час реформ Темпо шьоґунат навіть посилив цензуру.Причин було кілька:• нінджьобон популяризував романтичне кохання, яке іноді ставилося вище за соціальний обов’язок• герої часто порушували традиційні норми поведінки• книги могли впливати на молодь і спонукати до наслідування «небажаних» моделей поведінки• література формувала незалежний емоційний світ читача, що викликало занепокоєння влади. Під репресії потрапив і Таменаґі Шюнсуй. Його твори зазнали переслідувань через «недостатню ідейність». Книги спалювали, видавців штрафували.(ммм, які знайомі аргументи та події, чи не так? 👀)Але, попри всю цю цензуру, 人情本 залишив свій слід в історії літератури й сьогодні вважається одним із попередників сучасного японського роману 🤎#history@momiji_typing