Епштейн знав занадто багато про всіх — і про Клінтонів, і про принців, але насамперед — про Трампа, який тоді був президентом і чий Мін’юст (під керівництвом Барра) контролював в’язницю.Трамп вижив. Він знову при владі. Він має імунітет. Його команда зараз верещить про Білла Клінтона, перемикаючи увагу. Так, Клінтон теж там, і він теж покидьок. Але Клінтон — пенсіонер на дачі, а Трамп — людина з ядерною валізою, якою, ймовірно, дистанційно керують з Луб’янки через старі відеокасети з компроматом.ВИСНОВКИМи приплили. Найпотужнішою країною світу керує людина, яку звинувачують у зґвалтуванні дітей, і яка панічно боїться оприлюднення своїх гріхів російськими кураторами.Ставлення до жінок і дітей — це маркер. Не буває так, що вночі ти педофіл, а вранці — патріот і державник. Нації, які обирають собі таких лідерів, приречені. Якими б потужними не здавались їхні авіаносці. Гниль йде з голови. І ця голова вже давно згнила.P.S. пару слів в контексті московської агресії. Не очікуйте, що цей збочений дядя вирішить питання війни в наших інтересах. Від слова взагалі. Зніміть окуляри. Перед вами не «рятівник нації», а старий, цинічний збоченець, для якого моральні кордони стерлися ще в 90-х на вечірках Епштейна.Ви серйозно думаєте, що людина, яка з усмішкою обговорювала «свіже м'ясо» і закривала очі на торгівлю дітьми, раптом перейметься долею Бучі, Маріуполя чи правами людини в Україні? Для Трампа Україна — це не держава, за яку треба боротися. Для нього це така ж сама «календарна дівчинка», як ті, що були в Мар-а-Лаго. Просто актив. Просто тіло, яким можна розплатитися за свої інтереси або борги перед кремлівськими кураторами.Правда, якої ми боїмося, проста: Трамп і Путін — це не геополітичні супротивники. Це колеги по цеху. Вони ментальні близнюки. Обидва зневажають слабкість, закон і чуже життя.Коли два ґвалтівники замикаються в одній кімнаті з жертвою, вони не б’ються за її честь чи порятунок. Вони домовляються. Домовляються про те, хто тримає, а хто користується. Вони можуть зґвалтувати лише удвох — один фізично, своїми ракетами і танками, а інший — політично, своїм примусом до капітуляції та блокуванням допомоги.Московська агресія для Трампа — це не злочин. Це «бізнес-можливість». І якщо ви думаєте, що він приїде до Москви захищати нас від свого старого друга-педофіла — ви такі ж наївні, як ті дівчата, що сідали в літак до Епштейна, сподіваючись на кар'єру моделі.Ми самі по собі. І чим швидше ми зрозуміємо, що світом керують монстри, тим більше у нас шансів вижити в цьому глобальному борделі.З фб сторінки Владислава Смірнова