📌Відповідно до затвердженого плану моніторингу об’єктів навколишнього середовища фахівці Лубенського РВП ДУ «Полтавський ОЦКПХ МОЗ» вчергове відібрали проби води з поверхневих водойм у межах місць масового відпочинку населення:• річка Сула в межах пляжу «Центральний»;• річка Сула в межах місця відпочинку «Водокачка»;• озеро в с. Засулля.📆В період з 07 по 10 липня відібрані проби досліджували на: 🔬мікробіологічні показники: лактозопозитивні кишкові палички (ЛКП), збудники захворювань, E.coli, ентерококи, холерний вібріон. 🧫паразитологічні показники: життєздатні яйця гельмінтів та життєздатні цисти патогенних кишкових найпростіших. 🧪санітарно-хімічні показники: завислі речовини, плаваючі домішки (речовини), запах, забарвлення, температура, водневий показник, сухий залишок, хлориди, сульфати, розчинений кисень, амоній, нітрати, нітрити, перманганатна окиснюваність. 🔰За результатами досліджень вищевказані показники відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, за виключенням забарвлення (жовте) р. Сула в межах пляжу «Центральний» та місця відпочинку «Водокачка».🌡️Температура води: пляж «Центральний» - 22°С, місце відпочинку «Водокачка» - 21°С, озеро с.Засулля - 23°С.🟡 Відпочинок біля водойм потребує особливої уваги та дотримання правил безпечної поведінки:- купайтеся лише на спеціально обладнаних пляжах та при температурі води не нижче +18°С;- не залишайте без нагляду дітей біля води;- не купайтеся в стані алкогольного сп'яніння;- не плавайте на одинці, особливо якщо не впевнені у своїх силах;- не пірнайте в незнайомих місцях та не запливайте за обмежувальні знаки;- не ігноруйте попереджувальні знаки та вказівки рятувальників. 🌊Безпека на воді - відповідальність кожного! Бережіть себе та своїх близьких!
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... Страшним видався липень для Лубенщини. Не встигають висихати сльози, згорають у горі душі й серця лубенців.26 серпня 2024 року відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув наш земляк – стрілець-снайпер стрілецької роти військової частини, солдат ЖИРУН БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ.Борис Миколайович народився 12 березня 1978 року в АР Крим. Ще підлітком разом з мамою переїхав на Полтавщину. Село Лушники стало йому рідним. Закінчив Калайдинцівську загальноосвітню школу. У професійно-технічному училищі №12 отримав професію зварювальника.Після строкової служби у лавах Національної гвардії України повернувся додому, почав свій трудовий шлях і зумів стати висококваліфікованим спеціалістом. Працював за фахом у КСП «Діброва», заводі «Спецлісмаш», ПМК-2000, ПП «Лубнимаш» та на інших підприємствах. Борис Миколайович любив свою роботу, вмів виконувати найскладніші завдання, завжди допомагав людям. Це була спокійна, врівноважена людина, добра і відповідальна. Любив життя, природу, рибалку, активний відпочинок.Війна забрала у рідних турботливого чоловіка і сина. Довгою й важкою дорогою повертався він, щоб спочити у рідній землі. Наші щирі співчуття дружині та мамі воїна, всім рідним та друзям. Схиляємо голови, сумуємо разом з вами.Нехай живе в серцях земляків світлий образ Захисника. Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне.Панахида за загиблим ЖИРУНОМ Борисом Миколайовичем відбудеться 10 липня об 11 год. у Свято- Андріївській Церкві с. Калайдинці, Церемонія прощання - о 12 годині на майданчику в центрі цього села.
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... У полі червоніють маки. Проростають кров’ю наших захисників, що кладуть своє життя на вівтар волі й свободи українського народу. Ще один воїн, земляк полинув у засвіти Ще одне життя забрала війна.1 липня 2026 року під час виконання завдання, пов’язаного із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України на Дніпропетровщині, у стрілецькому бою з противником загинув наш земляк - старший стрілець-оператор штурмового спеціалізованого батальйону військової частини, солдат ВАВІЛОВ ВОЛОДИМИР ВАЛЕРІЙОВИЧ.Народився Володимир Валерійович 27 лютого 1988 року у Росії. Але вже незабаром, разом з родиною переїхав у Лубни. Тут і минуло його дитинство. Закінчив загальноосвітню школу №10. Професію фрезерувальника здобув у Полтавському професійно-технічному училищі.З того часу працював на будівництві у різних містах України.-Завдяки його роботі міста і села нашої країни ставали кращими, ошатнішими й затишнішими.Коли країна покликала – став на її захист. Хоч і недовго, але чесно й самовіддано виконував свій військовий обов’язок.Володимир любив природу і життя в цілому. Він залишиться у пам’яті тих, хто його знав веселим і комунікабельним, життєлюбним і оптимістичним.Ворог не дав здійснити плани, створити родину. Залишив у горі маму. Наші щирі співчуття всім рідним та друзям Воїна. Нехай Бог допоможе пережити це горе.Вічна і світла пам’ять та Царство Небесне.Панахида за загиблим ВАВІЛОВИМ Володимиром Валерійовичем відбудеться 9 липня об 11 годині за адресою: м.Лубни, вул. Короленка, 160.Прощання відбудеться цього ж дня о 12 год.30 хв на кладовищі села Остапівка Новооржицької громади.
Навіки в строю: Громада попрощається з Героєм, жителем села Тарасенкове Ткаченком В’ячеславом Рівно рік тому, під час урочистостей до Дня Державності, у повітрі панувала особлива атмосфера — суміш гордості та щемливої надії. Тоді Відзнаку Міністра оборони України «10 років сумлінної служби», якою Ткаченко В’ячеслав Віталійович був нагороджений наприкінці 2024 року, вручили його найдорожчим людям — мамі Ользі Володимирівні та синові Ростиславу.Кожен, хто стояв тоді поруч, подумки благав небо про одне: щоб В’ячеслав повернувся. З 20 лютого 2025 року він вважався зниклим безвісти, і серця рідних жили вірою, попри довгі місяці тиші. Сьогодні ця віра розбилася об страшну реальність. Надійшла звістка, якої боялися найбільше. Експертиза ДНК підтвердила: молодший сержант Ткаченко В’ячеслав загинув. Невідомість закінчилася болем, який не вгамувати словами.В’ячеслав народився 23 січня 1982 року в селі Денисівка. Доля випробовувала його змалечку — батько помер, коли хлопчику було всього 3 місяці. Мама Ольга Володимирівна сама піднімала на ноги немовля та старшого сина Сергія, а згодом надійним плечем для родини став вітчим Омелян Михайлович.Батьки та школа з ранніх літ заклали у В’ячеслава основи моральних цінностей і сформували його характер та світогляд. Хлопець виріс чесним та принциповим, не терпів несправедливості, не втрачаючи честі захищав правду, був свідомим у своїх діях, будь-яку справу обов’язково доводив до кінця. Він виріс людиною слова.Після здобуття середньої освіти в Денисівській школі, упродовж півтора року військовий вишкіл строкової служби проходив у лавах Нацгвардії України. За плечима оборонця України Ткаченка В’ячеслава з позивним «Удав» служба у патрульно-постовому підрозділі Національної поліції України в м.Полтава. Згодом вже з власною родиною В’ячеслав повернувся до рідного села Денисівка, пізніше родина переїхала до села Тарасенкове, там влаштувався на роботу в СТОВ АФ «Оржицька», пізніше заробляв, надаючи послуги з ремонту будинків. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, В’ячеслав не вагався ні хвилини. Спочатку підрозділ місцевої тероборони в Тарасенковому, а далі — мобілізація. Як стрілець зенітно-ракетного відділення, він три роки тримав небо над нами на найгарячіших Харківському та Донецькому напрямках. Чоловік не шукав слави чи визнання — він просто робив те, що вважав за правильне. Свій останній бій молодший сержант Ткаченко В’ячеслав прийняв 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Погребки Суджанського району Курської області.«Титан, надійний побратим і щира людина» — так відгукуються про нього ті, хто йшов із ним пліч-о-пліч.Від імені всієї громади висловлюємо глибоке співчуття мамі Ользі Володимирівні, братові Сергію, дружині Юлії, сину Ростиславу, усім рідним, близьким та односельцям. Ваш біль — це біль кожного з нас.Востаннє до рідної громади Герой повернеться у четвер, 9 липня 2026 року.Детальну інформацію про час зустрічі живим коридором, маршрут траурного кортежу та місце поховання буде повідомлено додатково.
На Миргородщині поліція фіксує третій трагічний випадок на воді: правоохоронці закликають громадян бути обережними▪ До поліції Миргородщини 3 липня близько 22:20 надійшло повідомлення про зникнення 24-річного чоловіка. Правоохоронці негайно розпочали пошукові заходи.▪ Під час першочергових слідчо-розшукових дій поліцейські встановили, що того дня чоловік відпочивав у компанії неподалік річки Сула в місті Лохвиця та пішов купатися. За попередньою інформацією, зі слів очевидців, молодик зник під водою та на берег не повернувся.▪ Правоохоронці ретельно обстежували прилеглу територію, берегову лінію та болотисті ділянки місцевості. До пошукових заходів також залучили фахівців рятувально-водолазної служби із Полтави. ▪ Під час обстеження водойми 6 липня близько 13:00 водолази виявили тіло чоловіка, якого розшукували. Під час візуального огляду слідів насильницької смерті на тілі загиблого поліцейські не виявили. Для встановлення остаточної причини смерті тіло направлено на судово-медичну експертизу.
І знову болюча звістка прийшла до нашої громади…З глибоким сумом повідомляємо про загибель Захисника України, солдата САДОВНИЧЕНКА Віталія Євгенійовича.Віталій Євгенійович народився 18 січня 1999 року в місті Гребінка. Навчався у Майорщинській спеціальній школі Полтавської обласної ради. Після закінчення школи вступив до Кременчуцького професійно-технічного училища, де здобув спеціальність механіка.Працювати за фахом Віталій так і не пішов, адже у 2020 році був призваний на строкову військову службу. Невдовзі він підписав контракт і продовжив служити у лавах Збройних Сил України за контрактом, обравши для себе шлях мужності, відповідальності та захисту Батьківщини.Солдат Садовниченко Віталій Євгенійович проходив службу на посаді навідника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 4 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А0284.З 4 лютого 2025 року Віталій вважався безвісти зниклим. Рідні, близькі та вся громада до останнього сподівалися на добру звістку. Та, на жаль, надія обірвалася страшним повідомленням.Солдат Садовниченко Віталій Євгенійович, вірний Військовій присязі та Українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув 4 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням поблизу населеного пункту Косиця Суджанського району Курської області рф.Віталій віддав своє молоде життя за Україну, її свободу, незалежність і майбутнє кожного з нас. Його подвиг назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів, земляків і всієї Гребінківської громади.У глибокій скорботі залишився батько, для якого ця втрата є невимовним болем. Висловлюємо щирі співчуття найріднішій людині загиблого Захисника. Розділяємо цей біль і схиляємо голови у скорботі.Вічна пам’ять і слава Герою України!Про дату, місце та час прощання із Захисником України Садовниченком Віталієм Євгенійовичем буде повідомлено додатково
ВТРАЧАЄМО... БОЛИТЬ... СУМУЄМО.... Не палюче літнє сонце випалює серця й душі українців. Біда, горе, страшні сповіщення, що надходять у родини українців перетворюють у попіл життя. Знову горе у Лубенській громаді.25 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині, відданий Військовій присязі на вірність українському народу, в бою за Україну, її свободу і незалежність загинув наш земляк – оператор безпілотних літальних апаратів розвідувального батальйону військової частини, солдат КУЧ СТАНІСЛАВ ІВАНОВИЧ.Станіслав Іванович народився 18 жовтня 1983 року у селі Піски на Лубенщині. Тут минуло його дитинство. Закінчив загальноосвітню школу у рідному селі і вступив до професійно-технічного училища №12 у Лубнах, здобув професію маляра-штукатура.Після служби у лавах Збройних Сил України повернувся додому, зустрів своє кохання, створив власну сім’ю, яку цінував понад усе на світі. Працював на ПП «Лубнимаш», ПрАТ «Харківпродмаш», на будівництві у місті Київ. Проте, Станіслав чітко усвідомлював, що свою землю і родину потрібно захищати від ворога, який зазіхнув на нашу свободу. Тому з 2025 року він став оператором безпілотних літальних апаратів і чесно виконував всі бойові завдання на Костянтинівському напрямку фронту. Його цінували і поважали побратими. Знали , що він завжди прийде на допомогу і не відступить у важку хвилину.Він ніколи не скаржився на життя. Завжди переконував, що цінувати треба кожну хвилину .Війна і підступний ворог забрали люблячого батька і чоловіка, гарного сина, надію і опору батьків, турботливого брата і вірного справжнього друга.Працьовиті руки Станіслава вміли не лише будувати й ремонтувати. Він любив читати дітям на ніч казки, охоту і рибалку, вмів смачно готувати і пекти, шити і вишивати, гарно малювати, створювати фантастичні фігури з овочів та фруктів. Втрата такої людини – це трагедія не лише для родини, а й для всієї громади.Схиляємо голови, поділяємо горе та висловлюємо щирі співчуття дружині і дітям, мамі і батьку воїна, його сестрі, всім рідним та друзям.Нехай спочине з миром у рідній землі. Вічна і світла пам’ять Герою та Царство Небесне.Панахида за загиблим КУЧЕМ Станіславом Івановичем відбудеться 2 липня об 11 годині за адресою: с. Піски, вул. Кобзарська, 17; Церемонія прощання - о 12 годині у селі Піски, на майданчику біля приміщення клубу.
Поліцейські врятували потерпілій життя: поліція Полтавщини затримала чоловіка за підозрою у вчиненні замаху на вбивство вагітної жінкиДо Лубенського райвідділу поліції 26 червня близько 22-ї години надійшло повідомлення від 35-річної мешканки Лубен про зникнення її 13-річного сина. На пошуки дитини зорієнтували слідчо-оперативну групу поліції Лубенщини, патрульні екіпажі поліції та ювенальних поліцейських. Упродовж півгодини правоохоронці розшукали хлопця та повезли його додому, де на подвір’ї виявили поранену жінку.Поліцейські у складі слідчо-оперативної групи, які прибули до місця проживання дитини, виявили у дворі домогосподарства заявницю у напівсвідомому стані із численними ножовими пораненнями. Не гаючи часу, слідчий поліції кинувся рятувати жінку, надаючи першу домедичну допомогу. У цей час його напарник викликав екстрену медичну допомогу та зорієнтував інші екіпажі поліції про дану подію. До приїзду швидкої жінка декілька разів втрачала свідомість через значну втрату крові, тому завдання поліцейського було якнайшвидше зупинити масивну кровотечу. Далі потерпілу передали медикам, які оперативно доставили жінку до лікарні для надання їй кваліфікованої медичної допомоги. Також з’ясувалося, що жінка при надії. Нині її стан лікарі оцінюють як стабільно тяжкий. Максим Романенко, начальник Лубенського райвідділу поліції, повідомив: «У ході проведення першочергових оперативно-розшукових та слідчих дій, поліцейські встановили особу чоловіка, причетного до вчинення даного злочину. Ним виявився 39-річний чоловік потерпілої, який після скоєного злочину втік. Невдовзі поліцейські затримали фігуранта у порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України. Наразі йому вже повідомлено про підозру та обрано судом запобіжний захід - тримання під вартою».За даним фактом слідчі поліції Лубенщини під процесуальним керівництвом прокуратури розслідують кримінальне провадження, відкрите за ознаками частини 2 статті 15 пунктом 2 частини 2 статті 115 (Закінчений замах на умисне вбивство жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Полковника СБУ засуджено до довічного позбавлення волі за передачу таємних даних російським спецслужбамКолишнього начальника Штабу Антитерористичного центру при СБУ Дмитра Козюру визнано винним у державній зраді в умовах воєнного стану.Полковник, кадровий офіцер СБУ мав доступ до державної таємниці та відповідав за координацію боротьби з тероризмом. У березні 2018 року у Відні його завербували фсб рф.За грошову винагороду він зобов'язався збирати й передавати російським спецслужбам оборонні відомості в тому числі дані, що становлять державну таємницю. З того часу він був на постійному зв’язку зі своїми російськими кураторами. Для конспірації на зв’язок із представниками російських спецслужб виходив через посередника. Шифрограми підписував особисто.Активна діяльність розпочалася в період повномасштабного вторгнення.В його обов’язки входило шпигування за командними пунктами СБУ та передача даних про атаки по бізнес центрах та кількість поранених військових і цивільних.Так з 2024 по 2025 роки засуджений систематично передавав інформацію про наслідки ракетних ударів по об’єктах у Києві, місцях дислокації підрозділів СБУ, дані військових частин, службові документи, аналітичні матеріали.Також він передавав документи з грифом «таємно» щодо об’єктів критичної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, та планах збільшення ППО на цих об’єктах. У лютому 2025 року зрадника викрили. У своїх показах він визнав роботу на фсб рф за фінансову винагороду. Сьогодні йому оголошено вирок, довічне позбавлення волі. Той, хто носив українські погони, і почав працювати на фсб, стає ворогом України. Для таких лише найсуворіше покарання.Дякую СБУ та прокурорам за злагоджену роботу.Працюємо далі
Гребінківська громада знову в скорботі…З глибоким сумом повідомляємо про загибель Захисника України Бездольного Андрія Олександровича, який тривалий час вважався зниклим безвісти.Андрій Олександрович народився 20 січня 1987 року в селі Хрестівка на Херсонщині. У 2003 році разом із родиною переїхав до міста Березань Київської області. Після здобуття середньої освіти навчався у професійно-технічному училищі, де опанував професію електрогазозварювальника. Надалі працював за здобутою спеціальністю, сумлінно та відповідально ставився до своїх професійних обов’язків. У 2019 році родина Андрія переїхала до с. Світанок Гребінківської громади.Усі, хто знав Андрія, згадують його як добру, щиру та надзвичайно щедру людину. Він мав відкрите серце, завжди був готовий підтримати ближнього, поділитися останнім, не чекаючи нічого навзаєм. Виріс у глибоко віруючій родині та впродовж усього життя керувався християнськими цінностями — любов’ю, милосердям і повагою до людей.Коли Україна потребувала захисту, Андрій не залишився осторонь. 29 червня 2024 року його було призвано на військову службу до лав Збройних Сил України. Він проходив службу на посаді помічника гранатометника, мужньо та самовіддано виконував свій військовий обов’язок.У серпні 2024 року разом із побратимами Андрій тримав оборону на одному з найважчих напрямків поблизу міста Вугледар Донецької області. 28 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання та відбиття ворожого штурму, солдат Бездольний Андрій Олександрович загинув, до останнього подиху залишаючись вірним Військовій присязі, українському народові та своїй Батьківщині.Лише у червні 2026 року за результатами проведеної ідентифікації було офіційно підтверджено загибель Захисника.Андрій віддав найдорожче — своє життя — за свободу і незалежність України, за мирне майбутнє кожного з нас.Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у глибокій скорботі.Світла пам’ять Андрію Бездольному — добрій людині, мужньому воїну та вірному сину України.Вічна пам’ять і доземний уклін Герою! Відповідно до волі рідних, поховання Захисника України Бездольного Андрія Олександровича відбудеться у місті Бровари Київської області. Саме там родина проведе свого Героя в останню земну дорогу та віддасть йому останню шану.
TGLIST.COM.UA
