Системна відмова та байдужість? Час запровадити новий підхід до ідентифікації в банках для людей з інвалідністю☝️Подібна ситуація, про яку я розповім далі, уже траплялася у 2023 році. Тоді до мене звернулася людина з інвалідністю, яка після ампутації кінцівок не могла пройти стандартну фотоідентифікацію в банку при оформленні картки для соціальних виплат і їй довелося оформлювати довіреність. Я тоді звертався до НБУ, але жодних належних заходів не було вжито для врегулювання цієї проблеми.Сьогодні суспільство знову стикається з тим самим, що свідчить про не про випадкову помилку, а про системну безвідповідальність. 20-річний Захисник України, який унаслідок бойових дій втратив кінцівки, не зміг відновити картку для отримання державних виплат. Людині, що віддала за Україну своє здоров’я, у банку відмовили у наданні базової фінансової послуги. Ці історії свідчать не про поодинокі випадки, а про системну безвідповідальність. Одних вибачень недостатньо — вони не відновлюють довіру і не усувають проблему, яка повторюється.❗️При цьому ні законодавство, ні нормативні акти Національного банку не дозволяють обмежувати людей з інвалідністю у доступі до банківських послуг. Водночас реальна практика свідчить про інше: більшість банків застосовують однакові процедури до всіх, незважаючи на фізичні можливості людини. Це системна проблема та маркер того, що наявні механізми не встигають за реальністю.Саме тому я звернувся до Голови Національного банку України з чіткою вимогою — запровадити альтернативну ідентифікацію для людей з інвалідністю! А саме:🔘здійснити моніторинг процесу застосування банками обов’язкової фотоідентифікації під час оформлення платіжних карток; 🔘напрацювати рекомендації для банків щодо належного обслуговування осіб з інвалідністю; 🔘опрацювати нормативні зміни, зокрема можливість заборонити процедуру «фото з карткою» для осіб з інвалідністю або застосовувати її виключно за згодою людини, передбачивши альтернативні способи ідентифікації. ℹ️ Крім того, я направив лист до голови правління «ПриватБанку» з вимогою провести внутрішню службову перевірку дій працівників відповідного відділення.Соціальні послуги, медицина, освіта, транспорт — усе наше середовище має бути готовим приймати ветеранів і ветеранок такими, якими вони є. Лише тоді їхні права будуть не на папері, а в реальному житті. Система має відходити від стандартів надання послуг і адаптуватися до потреб ветеранів і ветеранок. Це не привілей — це обов’язок держави.