Хоббіт, гоблін, карлік...Не так давно одна з моїх студенток прочитала статтю про мнемоніку і вирішила, що буде тепер придумувати асоціації до слів, щоб краще їх запам'ятовувати. Якщо часом ви підзабули - нагадаю. Мнемоніка - це сукупність прийомів та методів, за допомогою яких створюються штучні асоціації. Один з варіантів, коли українське слово співзвучне англійському використовують в певному контексті. Наприклад, дитина ФЛОматестерами розмалювала всю ПІДЛОГУ. В принципі, я теж інколи точково використовую цей прийом, щоб допомогти студентам. Але, як на мене, мнемоніка має більше мінусів.Перш за все, складно придумувати асоціації. Інколи вони приходять в голову швидко, але якщо не звик це робити, можна добряче поламати мізки. І по факту, воно того не варто.По-друге, часто запам'ятовуються саме асоціації, а не слово. Так було і у моєї студентки. На питання, що вона часто додає до своїх блюд під час готовки, вона радісно видала: "Хоббіт!" Коли побачила мій вираз обличчя, виправила: "Гоблін!" Тут я вже здогадалася звідки ноги ростуть і перепитала: "You mean garlic?" Вона з полегшення вдихнула "Так-так, карлік!"Тобто зробила собі асоціацію, що казковий персонаж їсть часник на сніданок, обід і вечерю. А от який персонаж - забула 🥴Як на мене, простіше використовувати лексичний підхід та чанки, щоб краще запам'ятати нову лексику. Вчити студентів помічати лексику та граматику, організовувати рециркуляцію в різних контекстах або різних стадіях уроку, невидиме та прицільне повторення через час. І обов'язково виводити все в говоріння.Колеги, а ви що думаєте з приводу мнемоніки? Використовуєте на уроках?