Мені здається, клуб білих орлів ненавидить польських чиновників ось за що. Звичайно, неусвідомлено, невербалізовано, інтуїтивно — ось за що.З гіршої стартової позиції 90-х польські політики створили успішну демократичну країну. Всі 35 років не поляки їхали в Україну, а українці їхали до Польщі.Польські політики створили країну мільйонів фермерів, а наші політики — країну десятків агробаронів. Мінімальна пенсія в Польщі — 420 євро, в Україні — 50 євро. Зарплати в держсекторі Польщі обмежені законом: президент найбільшого державного банку отримує 30 000 євро, а наш приватівський топменеджер отримав у травні 280 000 євро. І наш укрпоштівський менеджер далеко попереду польського керівника Poczta Polska.Розрив між мінімальною пенсією і зарплатою міністра складає там 10 разів. Розрив між мінімальною пенсією і довічним утриманням судді Верховного суду — 13 разів. В Україні відповідно 100 і 165 разів. Відчуваєте різницю?Пам'ятаєте фотку Шмигаля на фоні цих нулів, на фоні цього бажаного трильйонного ВВП? Тобто наші політики теж знають, що потрібно робити — досягати економічного зростання, але ЖОДНИЙ білий орел нічого для цього зростання не зробив! А польські політики створили умови для економічного зростання і досягли 1 трлн ВВП! Польща посідає 40-ве місце у рейтингу Index of Economic Freedom 2026 (Heritage Foundation). Україна — десь там після 140. І справа не у війні. Це все вже було до повномасштабного.Польща посідає 34 місце в рейтингу індексу демократії. Ми зараз на 93. Ви скажете — у нас війна? До повномасштабного вторгнення ми були на 97-му! За кількістю балів ситуація в Україні погіршилася, але деякі африканські країни та країни Латинської Америки впали ще більше.Місця в рейтингу економічної свободи та демократії визначаються не війнами, не географією, не менталітетом, не мовою і не релігією. Місця в рейтингах визначаються умовами, які створюють політики — президент, Кабмін, парламент. Умови життя — це прийняті парламентами різних часів закони. Це постанови урядів. Це укази президентів.Стрибнути на десятки пунктів вгору можна в будь-який момент. Це не еволюційний шлях, це стрибок, це реформи, це радикальні законодавчі зміни. Аргентина завдяки Мілею стрибнула в рейтингу економічної свободи за два роки на 39 пунктів!...Цікаво, скільки потрібно часу для того, щоб замінити трійцю творців грошово-кредитної та фіскальної політики? Щоб зупинити блокування промисловості? Щоб розпочати кредитування? Це ж ті самі Резніков – Умєров – Шмигаль. Тільки в економіці. Як може банківська система НЕ кредитувати ОПК під час війни? Як може податкова блокувати промисловість? Чи є в історії такі кейси? Я сумніваюся. Але ж немає коли займатися економікою, потрібно з поляками з'ясовувати відносини.Павел Себастьянович