🍄

"Грибних справ підмайстра", Катерина Корнієнко
#прочитане #fiction

Все у світі рухалося відповідно до ниток долі, і переступити написане не вдавалося нікому.
😉 У світі, де у кожної людини доля написана на її тіні, прочитати тінь шістнадцятирічної Доці - Явдохи - не може ніхто. Одного дня, дівчина вирушає до міста разом із чумацькою валкою, маючи при собі спійманого в лісі кота та загадковий жупан, сподіваючись, що, можливо, загадку її долі хтось все ж зможе розгадати.

😉

"Підмайстра

" - це пригодницьке coming of age фентезі у фольклорно-українському сетингу з вайбами фільмів Studio Ghibli (особливо "Віднесених привидами" та "Мандрівного замку", але книжкою Вінн Джонс вайбило також), а ще першої книжки з циклу про королівського злодія Меґан Вейлен Тьорнер.

😉

Мені дуже кортіло якоїсь такої відпочинкової, але затягуючої книги, і це було саме воно. Спершу мене захопила мова (словосполучення "магобурзьке право" взагалі вкрало моє серденько, а ще оці всі жупани, кунтуші, пані Заланітські, Абисьманські звірі, цей антураж, ну така краса, ну така словесна розкіш), потім зайшов ненав'язливий гумор, потроху почав закручуватися й закручуватися сюжет, розкриватися деталі світу (маги, чиє головне знаряддя - голка це прекрасно, кажу як фанатка рукоділля, але is this just me, чи тут дійсно є легенькі вайби такого собі cosy постапокаліпсису?), підвищуватися ставки. Додалася романтична лінія, на яку я спершу похмикала, а потім пройнялася. А в кінці стався поворот, на який я дуже сподівалася і який змусив мене вголос сказати "ну шикарно, шикарно" (легкиий спойлер: є, все ж, щось таке моторошне й дискомфортне у ідеї, що твоя доля визначена наперед, ні?).

🪵 Тут хороший баланс між безпекою та загрозою: ставки є, але за рахунок жанру я вже як доросла тьотя знаю, що геть незатишно мені не зроблять. Ще дуже сподобалося, яку роль відіграють казки та історії: навіть нібито одну й ту саму можуть переповісти по-різному, з різною метою. А ще особливий захват викликало те, наскільки природно і буденно згадуються місячні у головної героїні, і боже, я згадки про них у "дорослих" книжках пригадую тільки коли вони не настають.

🍄‍🟫

Мені здається, я б у середньошкільні роки таку книжку відірвала взагалі з руками, але й зараз нічого не заважає насолодитися нею дорослому читачу, який бажає трохи відкинути цинічність цього світу і поринути у щось тепле та життєствердне, але не зацукроване. Ще й чудовий варіант, якщо хочеться чтива з дуже осіннім настроєм.