🐕 Конні Вілліс «Не кажучи про пса»🕰️ (Оксфордські часомандри #2)📚 Видавництво: Богдан«Книга судного дня» свого часу сильно мене вразила. Безмежно рада, що й друга книга серії побачила світ українською (надіюсь, і наступні не за горами). Інші герої й епоха, зовсім інші проблеми, але враження так само неперевершені ❤️. 2057 рік. Леді Шрапнель одержима відновленням зруйнованого бомбардуванням у 1940 році собору в Ковентрі. Заради "відбудови архаїчного символу віджилої релігії" вона до виснаження замучила усіх оксфордських мандрівників в часі, змушуючи раз-у-раз повертатися в минуле і вивчати всі деталі собору задля максимально достовірного відтворення… Потерпаючи від страшенно важкого випадку часового лагу через численні скиди, Нед Генрі ладен на що завгодно, аби лиш сховатися від надокучливої леді Шрапнель й банально відіспатися. Тиждень-другий відпочинку у Вікторіанській Англії видається чудовою перспективою. Втім, там він спершу мав виконати одне простеньке, але надзвичайно важливе завдання, от тільки через свій важкий стан не зрозумів яке 😁.Інша історикиня випадково зробила те, що вважалося неможливим і стало загрозою для усієї хронології. Намагаючись виправити скоєне, містер Генрі й міс Кіндл ще більше погіршують ситуацію, адже в хаотичній системі часопростору причина й наслідок нелінійні, те, що здається геть не суттєвим, має найбільше значення, а щось нібито очевидне виявляється абсолютно хибним. Це чудова наукова фантастика про подорожі в часі й водночас історичний та детективний роман з елементами комедії, драми та романтики. На сторінках роману Вікторіанська Англія постає у всій своїй красі й обмеженості. Спосіб життя й мислення людей того періоду описані напрочуд яскраво, як і їхнє дозвілля, стосунки, інтереси.Дві цитати влучно описують не таку привабливу його сторону: "Я був на відстані понад століття від її жорстких наказів, злих псів та розбомблених соборів; у часах цивілізованіших, де люди жили неквапно й порядно, де жінки були тихі й скромні." та "Татуньо кажуть, що слугам не можна дозволяти читати книжки. Після цього в них нищаться моральні принципи. І з'являються ідеї."Детективи з пари істориків вийшли такі собі: вперто не помічали відповіді, які весь час були просто у них під носом, і намагались скласти наявні пазли загадки в неправильну картинку (хоча деякі нюанси справи мене все ж таки здивували).Втім, стежити за ними та іншими персонажами було напрочуд весело. Неймовірна сентиментальність та порушення слухового сприйняття, які є симптомами часового лагу, стільки кумедних ситуацій спричинили 😄. А ще ж є охочий молоти дурниці і сипати цитатами містер Сент-Трюз, його прикольний бульдожка Сиріл та незібраний й забудькуватий професор - затятий рибалка. Про відсилки до «Троє у човні» (Джером К. Джером) та Дживса (Пелем Ґ. Вудгауз) я взагалі мовчу 😃.До речі, назва книги згадує про пса, але мене більше цікавить питання котів: в 2057 році на Землі не залишилось жодного котика, уявляєте? 😱 Як вони там взагалі без них жили???#читаємоБогдан