Девід Мітчелл "Атлас хмар", видавництво Жорж 🌟Просто геніальна книга! Найбільше мене вразила її структура. Перед нами шість абсолютно різних історій, які відбуваються в різні епохи й написані в різних жанрах. Тут є морський роман, епістолярна проза, детектив, антиутопія, постапокаліптика… І кожна частина має власний стиль, темп, лексику й голос.Але найцікавіше — спосіб, у який вони побудовані. Спочатку кожна історія обривається на найнапруженішому моменті. Лише центральна розповідь подана повністю, а потім автор у зворотному порядку повертає нас до всіх попередніх сюжетів, завершуючи їх один за одним. Це неймовірно красиве композиційне рішення 🔥"Душі мандрують віками так, як хмари мандрують небесами…Американський нотаріус, який пливе Тихим океаном і спостерігає за собою, іншими людьми й спільнотами. Безмаєтний композитор, що обманом потрапляє в дім літнього генія у міжвоєнній Бельгії. Принципова журналістка, яка веде в Каліфорнії небезпечне розслідування проти великої корпорації. Марнославний видавець, котрий тікає від гангстерів. Генетично модифікована «серверка дайнера», що виголошує свій заповіт на ешафоті. І юний мешканець тихоокеанських островів, який свідчить занепад науки та цивілізації.Оповідачі «Атласу хмар» чують відлуння одне одного в коридорі історії — відлуння, які змінюють долі як у дрібницях, так і глобально. Охоплюючи події від ХIX століття до постапокаліптичного майбутнього, цей роман стирає межі — часові, жанрові, мовні — та демонструє нам дивовижний взаємозв’язок між людьми як спосіб опиратися безжальному руху жорен часу." Попри різні часи, жанри й персонажів, усі історії об'єднані спільними темами. Це роман про людську природу, про циклічність історії, про боротьбу за свободу, владу, відповідальність за власний вибір. І дивує, наскільки багато написаного відгукується сьогодні, навіть у нашому контексті війни.«Роберте, нова війна завжди насувається. Вона ніколи не згасає по-справжньому. Що дає іскру війни? Жадання влади, хорда людської природи». «Дні прапорців і веселощів давно минули. Потім почули, що мобілізованих у Дюнкерк супроводжуватиме військова поліція, щоб запобігти масовому дезертирству. Всіх цих Адріянів, напханих тепер як сардини, по цвинтарях цілої Франції...». Окремо хочу відзначити переклад. Перекладачам довелося працювати зі старовинною мовою, сучасною, різними стилями, а ще — фактично створювати мову майбутнього. Це колосальна робота, і читається вона напрочуд природно.Єдине, про що варто попередити: книга не з тих, що "ковтаються" за два вечори. Особливо непросто можуть даватися розділи, дія яких відбувається в далекому минулому чи майбутньому. Потрібно трохи часу (і зусиль), щоб звикнути до мови кожної нової історії, зрозуміти контекст. Але якщо дати собі цей час — винагорода буде 💯«Свідомість не терпить порожнечі, тому схильна населяти її примарами». «Той, хто пускається у битву з багатоголовою гідрою людської природи, має заплатити за це цілим морем страждань, і його сім'я має платити з ним нарівні! І тільки хапаючи останні ковтки повітря перед смертю, ти зрозумієш, що твоє життя було лише краплею в безкрайньому океані! Але що є будь-який океан, як не безліч крапель?». «Ми — це лише те, що знаємо, і я дуже хотіла стати більшою, ніж я була». Для мене це один із найкращих романів, які я прочитала за останні роки. Книга, яка одночасно захоплює сюжетом, дивує формою і змушує багато думати.Однозначно рекомендую ❤️#кт_відгукКниготерапія📗Підписатись