🦖 Джон Скалці «Товариство захисту кайджю»📚 Видавництво: Богдан 

Однозначно рекомендую книгу якщо ви:🔹 хочете прочитати цікаву й легку динамічну історію, але не надто довгу;🔹 цікавитесь гумористичною науковою фантастикою з низьким порогом входження;🔹 полюбляєте фільми про Ґодзіллу чи Конґа;🔹 почуваєтесь хоч трошки ґіком 🙂

Направду, я отримала масу задоволення від цієї повісті. Неможливо було стримати посмішку при читанні та й нереально відірватись від книги 🥰. Головним героєм є 28-річний Джеймі Ґрей. Він не так давно пішов з докторантури працювати у технологічному стартапі. Після пів року роботи під час атестації він представив босу план покращення бізнесу напередодні локдауну через Covid-19, що дозволили б компанії не лише залишатися на плаву, а й непогано заробити. А натомість отримав "чудову можливість збагатитися досвідом роботи у füdmüd у цілком інший спосіб", такий, "що не передбачає виплати пільг, медичної страховки й зарплатні" 🙄 — попрацювати "доставлятором" їжі. Повне безгрошів'я. Початок пандемії. Нью-Йорк. Така собі ситуація щоб перебирати хай навіть дріб'язковим заробітком… Але Джеймі пощастило (якщо можна так сказати, з огляду на подальші події 😁). Доставляючи їжу, він зустрів давнього приятеля, котрий порекомендував вакансію в неурядовій організації, що опікується великими тваринами та їхніми правами. Ні згадка про польову роботу, ні угода про нерозголошення, ні навіть захват роботодавця темою його магістерської роботи, що стосувалася "використання ідей біоінженерії в науковій фантастиці — від Франкенштейна до романів про робота-вбивцю" його не насторожили. А дарма 😄. Словом, робота на ТЗК виявилася геть не тим, що Джеймі очікував, але подарувала нових друзів, купу вражень і неймовірних відкриттів. Щоправда, й без небезпечних пригод не обійшлось. Цікаво було разом з Джеймі досліджувати його робоче середовище з унікальними природними умовами та величезними ходячими ядерними біореакторами 🙃. А ще надзвичайно сподобалися діалоги між персонажами та жарти й гумор чи не на кожній сторінці книги — іронічний, саркастичний, гротескний, чорний чи самоіронічний — та безліч відсилок до поп-культури й кепкування з неї. Наприклад, двох кайджю одного виду там назвали Белла та Едвард. А опис останнього звучить як "це схоже на виплід панічної атаки в Лавкрафта" 👾. Якщо копнути глибше, то можна розгледіти теми дружби, моральності, законності, захисту природи і відповідального ставлення до довкілля, а також лицемірства й безпринципності корпорацій та окремих осіб. Це було дуже комфортне, дотепне й цікаве читання. Стиль письма у Скалці дуже припав мені до вподоби.#читаємоБогдан