📈 Міф про «капіталіста-паразита», або чому бізнес — це не про легкі грошіУ нашому суспільстві досі живе шкідливе уявлення про підприємця як про людину, яка просто «забирає прибуток» і експлуатує чужу працю.На цьому відео власниця швейного виробництва чесно зізнається: вона вже в мінусі на мільйон гривень і думає про закриття справи. Поки наймані працівники отримують гарантовану контрактом зарплату, а держава забирає податки, підприємець залишається віч-на-віч із абсолютною невизначеністю ринку. Важливо розуміти, що чистий прибуток капіталіста — це не «націнка за жадібність», а справедлива премія за ризик. Якщо бізнес прогорає, працівники втрачають лише поточне місце роботи, тоді як власник втрачає роки життя, репутацію та мільйони особистого капіталу.Сьогодні українські підприємці опинилися в жорстоких лещатах: інфляція та війна стрімко піднімають собівартість (сировина, світло, логістика), а збіднілий споживач іде до дешевого китайського мас-маркету. Намагання власниці утримувати цех у збиток заради збереження робочих місць — це акт чистого альтруїзму. Проте ринкова логіка сувора: тривале субсидування неефективного в цих умовах виробництва з власної кишені лише спалює капітал, який міг би створити щось життєздатне в іншому місці.Така ситуація наочно доводить, що інтереси праці та капіталу не ворожі, а синергетичні. Без організатора, верстатів та покриття ризиків праця швачки залишається немонетизованою. Бути підприємцем або капіталістом насправді означає не розкішне життя, а готовність в будь-який момент першим прийняти на себе фінансовий удар і бути головним потерпілим. Особливо під час кризи.
Рада ратифікувала угоду з ЄС про позику для України на суму до €90 млрд.Більшість людей сприймає такі новини як позитив. Здається, що країна отримує додаткові ресурси для фінансування своїх потреб.Але державні кредити не створюють багатства.Отримавши великий валютний кредит, держава отримує можливість збільшувати гривневу масу під це валютне забезпечення. Наслідком стає подальше зростання цін і зниження купівельної спроможності гривні.Для громадян це означає просту річ: за свою зарплату, пенсію чи заощадження вони зможуть купити менше товарів і послуг.Коли чиновники говорять про «покриття дефіциту бюджету», вони фактично говорять про фінансування власних витрат. Дефіцит бюджету не є джерелом суспільного багатства. Це механізм перерозподілу ресурсів на користь державного апарату.Не менш показовою є фраза про «макроекономічну стабільність». На практиці під нею розуміють продовження емісії грошей і накопичення нових боргів. Тимчасово це дозволяє відкладати проблеми, але не усуває їх.Так, кредит може відтермінувати кризу валютного курсу. Але він не здатний скасувати економічні закони. Борги потрібно повертати, а створені гроші продовжують тиснути на ціни.Що ж до заяв про «посилення оборонно-промислового потенціалу», то сама наявність додаткового фінансування ще не означає реального посилення цього потенціалу. Тому що державні видатки завжди створюють лише ілюзію діяльності.У підсумку головний ефект від отримання державою кредиту — не створення нового багатства, а перерозподіл ресурсів від громадян до держави.Є такий вислів: «Кредити бере сьогодні держава, а завтра розплачуватися за них доведеться нашим дітям». Але цей вислів правильний лише частково.За кредити, які держава бере сьогодні, своїм рівнем життя розплачуватимуться не тільки наші діти завтра, а й ми сьогодні.Ба більше, ми не просто будемо розплачуватися.Ми вже розплачуємося.
📚 На сайті видавництва Well Books вже доступна ще одна без перебільшення монументальна праця Людвіга фон Мізеса — «Теорія та історія».Це одна з тих книг, після яких починаєш інакше дивитися не лише на економіку, а й на суспільство, політику та людську діяльність загалом.✍️Кілька цитат:«Життя — це нескінченна послідовність актів вибору»(с. 26)
«Кожна людина є єдиним і остаточним арбітром у питаннях, що стосуються її власного задоволення і щастя»(с. 27)
«Сутність цивілізації — це ідеї»(с. 203)
Саме тому австрійська школа так багато уваги приділяє не статистиці, не математичним моделям і не державним програмам, а людському вибору, мотивації та ідеям, які рухають суспільство вперед.І особливо актуально сьогодні звучить інша думка Мізеса:«Жодне нововведення не було б здійснене, якби його автор потребував дозволу тих, від чиїх доктрин і методів він хотів відступити»(с. 330)
Не дарма ця книга дає фундамент для розуміння багатьох тем, про які ми говоримо: від економічної свободи та підприємництва до ролі держави та природи суспільного розвитку.Замовити книгу можна за посиланням нижче 👇Теорія та історія. Людвіг фон Мізес
🚨 Економіка керує твоїм життям. Питання лише — ти це усвідомлюєш чи ні.Ціни ростуть. Зарплати змінюються. Кредити, податки, кризи — усе це відбувається щодня. Але більшість людей живуть у цій системі, не розуміючи, чому вона працює саме так.Курс «Що кожна людина має знати про економіку» в Інституті Вільної Економіки — це можливість нарешті зібрати для себе картину світу в цілісну систему.Без шкільної нудьги. Без заучування формул. З логікою, прикладами й ідеями, після яких багато звичних речей починають виглядати зовсім інакше.📚4 місяці навчання, що перебудовує мислення👥 8 офлайн-зустрічей у Києві (раз на два тижні, особиста присутність обов’язкова) — середовище людей, які думають глибше💬 книги, дискусії й дебати, після яких хочеться сперечатись, аналізувати й ставити сильні питання🔹 безкоштовне навчання, можливість отримати стипендію✍️ щоб пройти відбір, потрібно заповнити форму, після проходження першого етапу – написання есе та стартовий онлайн-курс, щоб ти увійшов у тему впевнено. Це не просто курс.Це вхід у спільноту людей, які розуміють, як працює економічна реальність — і вміють у ній діяти.🎥 Подивитися, як це виглядає всередині: https://youtu.be/oSe9mY4jumk⏳ Заявки приймаються до 15 лютого, 23:59🚀 Перший семінар — 6 березняЯкщо ти давно відчуваєш, що хочеш більше, ніж просто “пристосовуватись” до системи — це саме той момент.👉 Реєстрація тут: https://forms.gle/5qXttGTGRrhg3hod8🎓 Правила світу існують.Питання тільки — ти їх вивчиш чи залишишся грати навмання.
💭Держава за своєю суттю є інструментом перерозподілу. Вона примусово відбирає ресурси у людей через податки і розпоряджається ними далі. Цей процес вже є крадіжкою.Звичайно, це викликає недовіру до держави та спробу людей зберегти результати своєї праці. Саме це, з боку держави, вважається економічним злочином: те, що люди чинять їй опір та намагаються захистити себе від грабежу з боку держави. Але те, що держава називає злочином [несплата податків], для людини є способом захисту власного життя, родини й своїх ресурсів.📈Будь-яка держава завжди прагне розширювати свій вплив на людей та їхні ресурси. У країнах, які зазвичай вважаються менш корумпованими, держава робить те саме, але люди з різних причин просто сліпо довіряють системі, менше чинять опір та рідше називають перерозподіл проблемою.Але якщо ж держава за своєю природою схильна до неефективності та зловживань, то чому суспільство продовжує її підтримувати? Чому вірить, що держава — це безпека, порядок та справедливість?Одна з причин — ілюзія обміну. Держава створює видимість, що, забираючи у нас частину доходів через податки, вона надає щось натомість: дороги, лікарні, освіту. Але якщо порівняти якість цих послуг з їх собівартістю, як правило виходить, що держава забирає у нас більше, ніж нам віддає. При цьому у нас немає вибору: ми не можемо відмовитися від послуг держави й обрати кращего постачальника.Держава позиціонує себе як захисника від внутрішніх та зовнішніх загроз.Але вона сама, насправді, є головним джерелом насильства — через податки, регуляції та монополію на насильство.Ми звикли думати, що без держави буде хаос, хоча насправді все, що нам обіцяє [але не надає] держава, всі ці функцій, могли б виконувати [тобто справді надавати] конкуруючі приватні структури. І все це, до того ж, було б набагато дешевше і якісніше.📱 Детальніший відеорозбір «Феномен української корупції» вже чекає вас на YouTube!
Чому зумерам так складно купити квартиру❓Здається, що винні урбанізація, високі зарплати будівельників, фонди, що скуповують житло… Але правда зовсім інша.Головний фактор недоступності житла — держава.🗃️Кожне нове правило, дозвіл, обмеження, норма чи бюрократична вимога автоматично робить квадратний метр дорожчим. І чим більше регуляцій — тим недоступнішим стає житло для молоді.Що маємо у підсумку?• Будівництво дорожчає не через ринок, а через паперову тяганину.• Фонди, які скуповують квартири — не проблема. Проблема виникла б, якби їх почали забороняти. Навіть якби фонди масово скуповували квартири, вони не здатні зробити житло дефіцитним, бо ринок міг би просто побудувати більше.• Дешеві кредити збільшують попит на житло, але не вирішують головної проблеми — відсутності достатньої пропозиції.• Урбанізація — природний процес прагнення людей до кращих можливостей. Вона підвищує попит, але не є причиною здорожчання.• Збереження старших поколінь згоріли саме через діяльність держави (інфляція, реформи і тд), а могли б бути стартовим капіталом для нащадків.Іншими словами:📉 Чим більше регулювання — тим менше доступного житла.📈 І навпаки: у сферах, де держава відходила вбік (одяг, ресторани, подорожі), ціни падали й ставали доступними для всіх.Тож, висновок простий: поки держава буде «піклуватися» про ринок житла — молодь продовжуватиме рахувати кожен квадратний метр як предмет розкоші.Детальніше дивіться у наших стрімах😉Частина 1Частина 2
🎓 Ось і підійшов до завершення курс «Що кожна людина має знати про економіку», а разом із ним — і ще один рік нашої спільної роботи та розвитку.Ми з радістю й гордістю випускаємо черговий потік свідомих, допитливих і неймовірних людей, яким передали фундаментальні знання Австрійської школи економіки. Це був шлях не лише про цифри й теорії, а й про глибше розуміння процесів, про відповідальність за власні рішення та про свободу мислення.Щиро бажаємо, щоб здобуті знання стали надійною опорою у щоденних справах, допомагали краще орієнтуватися в економічній реальності та принесли позитивні зміни в життя кожного нашого студента.У наступному році окрім курсу для початківців у нас буде додатковий курс з поглибленого вивчення економічної теорії, а також багато нових напрямків розвитку нашого інституту. Тому слідкуйте за новинами та пишіть нам якщо у вас є якісь цікаві пропозиції щодо співпраці:https://t.me/Free_Economy_Institute . А на наступний курс для новачків ви вже можете реєструватися тут: https://forms.gle/nJLGwzZQ1VafFQrw7 . Дякуємо вам за цікавість, довіру, активність і бажання вчитися. Нехай новий рік відкриє вам ще більше можливостей, ясності та впевненості у завтрашньому дні 💛
Уявіть, що ви отримали все, чого хотіли: комфортне житло, гарну роботу, фінансову стабільність. Здається, настав момент спокою. Але вже завтра вам захочеться кращу квартиру, новішу техніку, подорож або просто тиші. І цей процес — нескінченний.📚 Австрійська школа економіки говорить: людина завжди прагне усунути незадоволення — дискомфорт, тривогу, переживання. Саме це і є рушієм усіх наших дій. Ми не можемо уявити людину, в якої зовсім немає бажань чи турбот. Така людина — не жива. Люди змінюють житло не лише через брак квадратних метрів. Ми хочемо більше зручності, краси, безпеки. Автомобіль «Таврія» замінюємо на «Volkswagen», бо прагнемо швидкості, тиші, комфорту. Але кожен новий ресурс породжує нові бажання.Економіка існує і завжди буде існувати саме тому, що наші потреби не мають кінця. Вона — процес безперервного створення нових ресурсів, щоб задовольняти нові бажання. І зупиниться вона лише тоді, коли перестане діяти її рушій — жива людина.📝 Отже, межі розвитку економіки не існує. Поки ми живі — ми хочемо, прагнемо, створюємо. І саме це робить нас людьми.Детальніше - у нашому стрімі «Економіка та людина». Приємного перегляду💛
Чи може інфляція бути вигідною?‼️ Інфляція — це не зростання цін, а збільшення кількості грошей в обігу. Коли держава друкує нові гроші, їхня цінність падає. У результаті — усе дорожчає, а люди з фіксованим доходом (пенсіонери, працівники, бюджетники) бідніють.Ви отримуєте ту саму зарплату чи пенсію, а ціни ростуть щодня. До моменту, коли проіндексують виплати і вам їх підвищать, ви вже втратили ті товари та послуги, які могли собі дозволити при сталому економічному рівні. Тому, коли кажуть, що друкують гроші для пенсій, виплат і тд, не радійте, а зрозумійте, що в перспективі ми всі станемо біднішими.Кому вигідна інфляція? Тим, хто стоїть ближче до друкарського станка. Держава, банки й великі бізнеси отримують нові гроші першими — ще до того, як ціни встигли вирости. Вони купують ресурси дешевше, а розплачуємося за це ми з вами.Підприємці, які справді створюють товари й послуги, навпаки, потерпають від такої «стимуляції». Бо дешеві кредити і надлишок грошей породжують фальшиві проєкти, а потім — чергову кризу.Золото, яке колись було грошима, не можна було надрукувати. Всіх цих проблем не було, тобто економіка залишалася стабільною. Коли ж відмовилися від золотого стандарту — держава отримала безмежну владу над нашими гаманцями.🎯Тож, так, інфляція може бути вигідною. Але не для нас з вами, а для тих, хто їх друкує.Детальніше — у нашому стрімі «Прихована вигода інфляції». Приємного перегляду💛
Про емісію національної валютиІснує думка, що постійна емісія державою національної валюти не є проблемою для економіки — навпаки, нібито вона є життєво необхідною для її розвитку.Однак таке переконання є помилковим. І не просто помилковим, а фатально хибним. Адже підтримуване державою зростання грошової маси призводить до зниження купівельної спроможності національної валюти, а отже — до перерозподілу добробуту з кишень усього суспільства до кишень політиків і чиновників, які належать до найвищого ешелону державної влади. Іншими словами, збільшення грошової маси веде до зниження рівня життя більшості громадян країни.Варто зазначити, що помилкового уявлення про феномен зростання грошової маси дотримуються не лише прихильники державного регулювання, але й багато прибічників вільного ринку. Це можна помітити, коли і ті, й інші стверджують, що немає проблеми в зростанні кількості грошей, якщо обсяг національної валюти збільшується пропорційно до зростання економіки.Проте насправді емісія національної валюти неминуче призводить до зниження купівельної спроможності грошей, а отже — до зменшення добробуту суспільства. І цей факт ніяк не залежить від того, зростає економіка чи ні. Тобто навіть якщо збільшення грошової маси “підкріплюється” відповідним економічним зростанням, це не скасовує того факту, що рівень життя людей усе одно стає гіршим, ніж він би був, якби кількість грошей в економіці залишалася незмінною.У цьому сенсі популярний вислів “надмірна емісія грошей” є беззмістовним і оманливим, адже не існує і не може існувати “нормальної” або “корисної” емісії. Будь-яка емісія національної валюти шкодить більшості громадян країни.Може виникнути логічне запитання: якщо в інтересах людей краще, щоб кількість грошей в економіці залишалася сталою, то якою має бути ця кількість? Іншими словами — скільки грошей достатньо для економіки?Відповідь проста: для економіки достатньо будь-якої кількості грошей, у тому числі й тієї, яку вона має зараз. Головне — щоб ця кількість залишалася сталою.@michael_chernyshev
TGLIST.COM.UA
