Два види посмертя в нордичному культі: Вальгала й Хельхейм. Ранковий інсайт, доповнення до відомої інформації - для тих, хто читає далі першого рядку 🫶 *Як ми знаємо, у нордичній традиції, після вмирання, душі вирушають в Вальгалу або у Хельхейм, залежно від обставин смерті (Існує ще звісно Фолькванг богині Фрейї, але це місце багато чим схоже з Вальгалою, тобто це так само "активне посмертя"). У Вальгалу душі потрапляють, якщо загинули на полі бою, тобто раптово, насильницькою смертю, скоріш за все вони "не нажилися", і в них очевидно залишилися бажання щось вдіяти, зробити, помститися, поборотися і таке ін., і ось вони мають таке активне посмертя, із бійками, бенкетами, сексуальними оргіями, тобто відриваються на повну. В той час, у Хельхейм душі йдуть якщо померли від старості або від важкої хвороби, у тому стані, коли хочеться відпочити від боротьби, залишити поле страждань та яскравих відчуттів. Хельхейм - це затишний санаторій з приватними апартаментами, в якому ніхто не влаштує вечірку чи бійку у вас під вікном. Респектабельне тихе європейське містечко для пенсіонерів, десь такий вайб. Все це, як на мене, виглядає логично. Якщо ж в світогляді померлої людини є реінкарнація (повернення душі до нового життя, в нових обставинах), то після подібного відпочинку (активного чи пасивного, як кому), душа вирушає у нове коло й переживає нові пригоди. Сучасне язичництво - найбільш адекватна опція для сучасних людей, як на мій погляд. Напишіть, що ви думаєте 😉 #ОксанаФранцева