⚖️ Поширення інформації чи колабораціонізм? Верховний Суд провів чітку межуДе проходить лінія між несанкціонованим розголошенням даних про ЗСУ та реальною допомогою ворогу у веденні бойових дій? Відповідь дає Верховний Суд у постанові від 2 квітня 2026 року (справа № 202/14884/23). 🔍 Суть справиЖінку з Новогродівки засудили до 13 років в'язниці. Через Telegram вона передавала військовослужбовцю рф дані про розташування підрозділів ЗСУ в лікарнях, школах та на поліцейських станціях. Захист намагався перекваліфікувати дії з «колабораціонізму» (ст. 111-1 КК) на менш тяжку статтю — «поширення інформації про ЗСУ» (ст. 114-2 КК).💡 Ключове роз’яснення Верховного СудуВС відхилив аргументи захисту та закріпив принципову різницю:* Стаття 114-2 КК (Поширення інформації): Це несанкціоноване оприлюднення даних (наприклад, пост у TikTok чи публічному каналі), яке дає змогу ідентифікувати ЗСУ на місцевості. Тут часто відсутній прямий контакт із ворогом.* Стаття 111-1 КК (Колабораціонізм): Це свідома співпраця. Передача військово значущих відомостей конкретному представнику держави-агресора є формою допомоги у веденні бойових дій.Позиція Суду: Допомога ворогу може бути не лише фізичною (зброя, логістика), а й інформаційною. Якщо ви надаєте запитувані дані окупанту — це повноцінна участь у війні на боці ворога. 🚩 Чому це важливо?Верховний Суд наголосив: особа не може не усвідомлювати, що такі повідомлення в месенджері ворогу завдають прямої шкоди підрозділам ЗСУ. Тому покарання у вигляді 13 років позбавлення волі було визнано справедливим.Висновок: Взаємодія з представниками рф щодо розташування наших військ — це не просто «поширення інформації», це державна зрада та колабораціонізм у чистому вигляді.